[ad_1]
Дерев’яні будинки, оздоблені мереживним різьбленням, — одна з головних архітектурних візитівок Чернігова. Команда “Дерев’яного мережива Чернігова”, ніби добрі чарівники, уже декілька років повертає стареньким та занедбаним будиночкам втрачену з часом красу та додає нових барв вуличкам нашого міста.
Ми поспілкувалися з автором ідеї та керівником проекту, Станіславом Іващенком, щоб дізнатися, чи не пригальмувався проект через повномасштабне вторгнення, над чим зараз працює команда та загалом чи на часі зберігати архітектурну спадщину, коли Україна палає в огні великої війни.
— Пане Станіславе, будь ласка, нагадайте нашим читачам, що таке взагалі – проект “Дерев’яне мереживо Чернігова”? Хто ним займається, в чому його суть і головна мета?
— “Дерев’яне мереживо Чернігова” — волонтерська ініціатива. На сьогоднішній день є десь 30+ активних членів проекту, які дбають за те, щоб зберегти дерев’яну архітектуру Чернігова. Це збереження, в свою чергу, розбите на три напрямки. Перший — дослідницький. Ми збираємо інформацію про будинки, історичну довідку, створюємо фотоархів, фіксуємо геолокацію будинків і таким чином ведемо онлайн музей дерев’яної архітектури Чернігівщини. Другий – це безпосередньо фізичне відновлення фасадів. І третій – популяризація: робота зі ЗМІ, зйомка власних відео, виступи на різних заходах, екскурсії, зрідка випуск сувенірки тощо.
Але насправді суть проекту не в будинках. Так, ми про те, щоб зберігати дерев’яну архітектуру міста, прикрашену різьбленням, але “Дерев’яне мереживо Чернігова” – це, в першу чергу, про людей. Це колектив, який збирає в собі небайдужих, добрих, працьовитих людей і дає їм середовище для реалізації свого потягу допомагати країні в той спосіб, у який вони можуть. Це місце, куди приходять розслабитися. Так, ми всі працюємо як прокляті, але водночас “Дерев’яне мереживо Чернігова” – цемісце, де відпочивають душею, знаходять друзів, спілкуються на толоках та поза ними. Це україномовне середовище, яке було таким задовго до того, як це стало мейнстрімом. У нас класна, велика команда відданих людей. Серед нас є нас лікарі, військові, айтішники, держслужбовці. Здебільшого це люди у своїх 20-х або 30-х, але є і студенти, і люди пенсійного віку. Є також багато людей, які підтримують нашу діяльність, не будучи при цьому членами команди ДМЧ. Нам, наприклад, допомагає офіцер ДСНС, який у вільний час вирізає для одного з будинків об’ємні рослинні елементи декору.
— Яким чином відбувається фінансування проекту?
— Проект фінансується з кишень небайдужих українців, і не тільки українців. У першу чергу, це внески патронів на Патреоні. Іноді це можуть бути внески безпосередньо на мою банківську картку фізичної особи. А ще ми навесні виграли грант. У деяких випадках відновлення фасадів повністю фінансується власниками або одним з господарів, бо, як ви знаєте, у Чернігові у більшості дерев’яних будинків живе кілька сімей. Часто ми з нашого бюджету теж долучаємося. Покриваємо, наприклад, витрати на дошки, з яких потім вирізається мереживо, купуємо витратні матеріали типу розчинника для фарби чи рукавиць. Ну, і декілька разів бувало таке, що повістю все фінансувалося з бюджету проекту.
— Чим ще, окрім коштів, можна підтримати проект?
— Витрати наші різні. Тобто, є дошки, фарба, рукавиці, пензлі — те, що потрібно на кожен окремий будинок. А є, наприклад, витрати на інструмент, який використовується на всіх об’єктах протягом тривалого часу. Захисні костюми, захисні окуляри або якісь “живучі” будівельні рукавиці теж в певній мірі можна віднести до “інструменту”.. У нас є ряд людей, які нас підтримують. Зокрема один з наших підписників – українець за походженням, але давно живе в Штатах і займається там будівельним бізнесом. Він уже двічі надсилав нам посилки, і сумарна вага цих посилок перевалює за 100 кг. Було 5 коробок повністю заповнених корисними речима. Там було все – від електроінструментів до рукавиць. Це велика інвестиція в наш проект, за що я дуже вдячний. Цей чоловік, з яким я особисто не знайомий, заощадив нам дуже багато коштів і часу. Також були випадки разової співпраці з представниками місцевого бізнесу. Наприклад, цьогоріч нас підримула фарбою компанія “Полісан”, забезпечивши нас фарбою для будинку на вулиці Музейній.
— Скільки будинків було відновлено за весь час існування проекту? І наскільки масштабними є ваші плани взагалі?
— На сьогоднішній день ми працюємо над нашим 8-м, 11-м та 12-м будинками. Відповідно галочку ми поставили навпроти дев’яти об’єктів і мріємо цьогоріч доробити ще два з тих трьох будинків, над якими ведеться робота. У Чернігові сотні й сотні дерев’яних будинків, а в області їх тисячі. Навіть якщо б ми хотіли відновити їх всі, нам на це не вистачить життя. Плюс, все-таки це має лежати на плечах господарів будинків, а не волонтерів. Наша мета — своєю діяльністю повернути людям любов до деревяних будинків, дати їм поштовх до переосмислення цінності такої архітектури і зберегти її для відтворення автентичної атмосфери чернігівських вулиць. Ми хочемо заразити їх своїм прикладом, щоб вони це робили самі, а ми потім в майбутньому будемо відігравати роль консультантів.Тому якихось конкретних планів на кількість будинків у нас нема.
— Чи співпрацюєте ви з якимись місцевими волонтерськими організаціями?
— Наш постійний, головний та дуже важливий партнер, що допомагає нам на волонтерських засадах, – це НУ “Чернігівська політехніка”, зокрема кафедра технологій машинобудування і деревообробки. Вони з нами ще з 2020 року, і їхній внесок у діяльність проекту складно переоцінити. Вони допомогли нам практично повністю автоматизувати процес виготовлення нового мережива у великій кількості. У нас прекрасні людські стосунки і з завідувачем кафедри, Андрієм Михайловичем, і з доцентом кафедри, Сергієм Васильовичем, який нам все це вирізає. Сергій Васильович є, по суті, співавтором усіх нових зразків мережива, тому що я їх відмальовую на комп’ютері, а він вирізає.
Також ми дуже тісно дружимо з “Еко Містом”, хоча у нас не перетинається діяльність. Просто дружимо ініціативами, і деякі люди залучені і у нас, і у них. Також любимо і поважаємо “Чернігів Монументалізм”. Ще нам допомагає туристично-інформаційний центр. Разом з ним нас активно рекламують чернігівські екскурсоводи. Вони в більшості своїй мої хороші знайомі, і для них наша діяльність завжди в плюс. Ну і вони суто по-людськи нас підтримують і словом, і ділом, і допомагають, коли потрібно. Хочеться передати привіт та велике спасибі Лесі Федоренко, Володимиру Пилипенку, Ервіну Мідену і багатьом іншим.
— Зараз у країні йде велика війна. Чи містяни так само активно долучаються до відновлення будиночків, чи пішов негатив на кшталт:”Людям нема де жити, будинки порозбивало, а ви займаєтесь відновленням фасадів”?
— Ставлення людей стабільно хороше. У нас жодного разу не було якихось срачів в соціальних мережах типу: ”Чому це ми тут реставруємо, коли навколо війна?” По-перше, у нас ряд людей в проекті — військовослужбовці. Тому нам завжди є чим закрити рота будь-кому, хто щось подібне посміє нам сказати. По-друге, люди, які нам донатять гроші через Патреон або іншим шляхом, так само виділяють кошти і на військові потреби. По-третє, місто має жити і має чепуритися. Людям не вистачає позитивних новин, і зараз створення комфортної, приємної і життєрадісної атмосфери як ніколи важливе. Коли ми з депресивного, занедбаного, полущеного, потрісканого, поламаного будинку робимо красеня, вулиця видозмінюється. Люди проходять і фотографують, вони звертають увагу, радіють новим кольорам, свіжості, вони бачать, що життя продовжується попри війну. І загалом, якщо не враховувати той факт, що у нас ряд людей в проекті військовослужбовці, і це забирає багато їхнього часу, то, в принципі, нас ніщо не уповільнює. Проект росте, масштабується. У 2022-му ми завершили великий будинок на Стуса 16, почали і сильно просунулися в роботі над ще одним (Василенка 12), відзняли серію відео про наших волонтерів, знялися в ряді передач та YouTube-проектів. До речі, зараз ми працюємо над новим сайтом. Не оновлюємо старий, а робимо новий з нуля. Це важка, велика, часозатратна робота, яка вимагає різної діяльності великої кількості людей. Це не лише про дизайнерів та програмістів, це і про історичні дослідження, і про нові фото, і про написання великої кількості текстів, і про переклади… Це буде хороший поступ для нашого проекту, тому що новий сайт буде не просто на голову вищий за старий — їх просто не можна буде порівнювати.
— Над чим команда проекту працює на даний момент? Це один будинок чи, може, декілька?
— Як вже було згадано раніше, зараз ми працюємо над восьмим, одинадцятим і дванадцятим будинками. Зауважу, що у цьому році ми завершили наш дев’ятий та десятий будинки. Щодо восьмого, то він трохи підвис, але це зумовлено обставинами, які від нас не залежать. Цей будинок знаходиться на вул. Василенка, 12, це верхня Лісковиця. Він цікавий тим, що в даному випадку ми не займаємось відновленням втраченого різьблення. Разом з власником ми створюємо свою декоративну композицію на старий дерев’яний будинок 60-х років. Деякі орнаменти ми вигадали самі, деякі підібрали в інтернеті та скомпонували. Будинок, який ніколи не мав різьбленого оздоблення, тепер буде найкрасивішим на вулиці.
Одинадцятий та дванадцятий будинки з’явилися у нашому житті нещодавно, місяці півтора-два тому. Це будинки на Шевченка, 54 і Хлібопекарській, 5. Рівень втручання і плани на кожен з них різні. Шевченка, 54 — це пам’ятка архітектури, у якій розташована адміністрація юнацької бібліотеки, яка, у свою чергу, знаходиться на балансі облради. Відповідно, ми очікуємо, що за відновлення цього об’єкту має подбати саме держава. На цей момент незрозуміло, чи цей будинок буде взимку опалюватися, чи там буде якесь життя наступного року. Я прямо сказав, що поки не побачу життя в цьому будинку, ми капітально вкладатися в фасад не будемо. Це чесно. Я би дуже не хотів, щоб наша команда вкладалася часом і грошима меценатів у будинок, який потім стоятиме пусткою і занепадатиме. Якщо вже будинок є в реєстрі пам’яток, то нехай відповідальні за охорону та збереження цієї пам’ятки люди продемонструють помітні кроки у цьому напрямку. І тоді ми допоможемо. Ми і так країна, в якій народ живе паралельно з державним апаратом, і весь час громадянське суспільство має заповнювати прогалини, де влада з тих чи інших причин просідає. Так не має бути.
А от на Хлібопекарську, 5 у нас звичайні плани. Треба зачистити від старої фарби, а потім наново пофарбувати весь фасад, відновити втрачене різьблення. Але є два цікавих аспекти щодо цього будинку. По-перше, слід зазначити, що це один з небагатьох оздоблених об’ємним різьбленням будинків Чернігова, і у рамках своєї роботи ми будемо вперше в історії проекту відновлювати настільки складні і водночас настільки гарні віконні сандрики. А по-друге, знову ж таки вперше для себе нам доведеться відтворити повністю втрачену віконну раму.
— Які витрати заплановано на це все та чи потрібна наразі проекту фінансова допомога?
— Як я вже сказав, на цей момент перед нами стоять три будинки, і так, ми потребуємо фінансової підтримки. Зокрема для робіт по Хлібопекарській, 5. Бо на Василенка, 12 все робиться коштом власника, а щодо Шевченка, 54, то я очікую, що за це питання подбає або муніципальна, або обласна влада. Так от, що стосується Хлібопекарської, то гроші потрібні на ряд речей: дошки для нового мережива, оплату роботи столяра, який виготовлятиме раму та деякі елементи її декору, фарбу, пензлі, розчинник, захисні окуляри, усілякі насадки на болгарку тощо. До того ж, у бюджет для Хлібопекарської, 5 закладено новий будівельний фен, тому що один з двох наших фенів місяць тому остаточно канув в Лету. Для усіх цих потреб у нас відкрита монобанка на 25 000 гривень, з яких ми вже зібрали майже 20 000 грн. Тож будемо дуже раді та вдячні, якщо Ви допоможете нам “добити” до запланованої суми.
Допомогти проекту “Дерев’яне мереживо Чернігова” зробити наше місто ще красивішим можна за реквізитами:
Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/AQ6hzf8sFH?fbclid=IwAR18Kcp56XxwygPT_IbUBTpFc9Um7WOhCi6WWd8NBmQQQd2JaPPuYdZOFAs
Патреон:https://www.patreon.com/merezhyvo
Спілкувалася Ольга Мелашенко
Чернігівська Медіа Група
[ad_2]
Источник: 0462.ua