Содержимое
[ad_1]
Пів року в полоні окупантів перебуває випускник Харківського університету Повітряних сил, морський піхотинець Денис Харченко. Від 24 лютого він боронив Маріуполь, разом з побратимами з 36-ї бригади у квітні потрапив у полон. Про те, що Денис перебуває у неволі, родина дізналася з російських новин.
Про Дениса розказала його мати Тетяна Харченко та наречена Катерина Царьова, пише «Суспільне Харків».
Захисник України Денис Харченко, який обороняв Маріуполь, потрапив у полон, Фото: Скріншот росЗМІ | світлина з сімейного архіву
«Я — мама військового офіцера»
Денис Харченко народився у Чернігові. Чотири покоління чоловіків у родині були військовими, розповідає мати Дениса Тетяна. Хлопець обрав професію після Майдану та розмови з дідом-полковником.
«Моя довгоочікувана дитина»
«Денис — мій старший син, це моя довгоочікувана дитина. Це моя золота дитина. Денис ріс дуже слухняним, відповідальним. Я ніколи не могла про нього чогось поганого подумати, бо він виконував все без сперечань. У 2014 році, коли стався Майдан, це було становлення моєї дитини. Поспілкувавшись із дідом, Денис вирішив, коли закінчив 9 клас, піти в ліцей з військовим напрямком», — згадує Тетяна.
Денис Харченко з мамою, Фото надане співрозмовницею
Після ліцею Денис вирішив стати льотчиком, пізніше перейшов на факультет протиповітряної оборони.
«Льотний університет — тільки в Харкові, ми поїхали вступати. Іспити склав. Його взяли на льотний факультет. Так склалося, що в процесі навчання за станом здоров’я він перевівся на факультет протиповітряної оборони. Закінчивши університет, отримав розпорядження Міністерства, його розподілили у морську піхоту в Миколаєві», — розповідає Тетяна.
«Щось недобре буде»
Під час навчання у Харкові Денис познайомився з коханою Катериною.
«Він дуже розумний, у наших відносинах — я більш моторчиком завжди була, а він був людиною, яка мене заспокоює, пояснює. Доповнення одне одного», — розповідає про коханого Катерина.
Денис і Катя познайомилися під час його навчання у Харкові, Фото надане співрозмовницею
Коли Дениса перевели до Миколаєва, закохані говорили телефоном щодня, у лютому чоловіку дали відпустку, він провів її в Чернігові з Катериною.
«Чим ближче до 24 лютого, тим ставало гірше зі зв’язком. Напередодні 23 лютого вночі, ми збиралися поговорити, зв’язок обірвався, він написав, що не може вийти на зв’язок. Тоді вже з’явилося почуття, що щось недобре буде, я йому написала про своє передчуття. Й о 4-й ранку все почалося», — згадує Катя.
«+» означає, що живий
Мати Дениса Тетяна опинилася в окупації на Чернігівщині і не знала, де саме перебуває син.
«Знала, що він перебуває десь поблизу Маріуполя, де саме, не знала. Кажу йому 24 лютого — це почалась війна? Він мене заспокоїв, сказав збирати речі, берегти себе. Потім ми з ним вже не спілкувалися, зв’язок був дуже поганий, тільки переписувались, але він тільки ставив «+». Це була надія на те, що він живий», — розповідає мама Дениса.
«Він з мамою відписував «+», зі мною спілкувався та зідзвонювалися до 5 березня, потім писав, скинув відео з єнотом, сказав, що це їхній символ. У місці, де вони в березні були у Маріуполі, в них була собака, єнот, дуже багато котів. У них було холодно, і ці кошенята збиралися, збирали їх по вулицях, щоб тварини не замерзали, вони жили разом з ними. До Дениса вони особливо дуже лізли», — згадує Катя.
Браслет тріснув
5 березня закохані говорили близько двох годин: «Він мені сказав, що знайшов точку, де можна поговорити. Я чула запали, попередження про ракетні обстріли».
Катя каже, передчувала лихо — оберіг, який подарувала коханому, тріснув.
В Маріуполі браслет був з ним
«Я йому подарувала браслет. Це був мій браслет, мій янгол-охоронець. Мені його подарувала мама, купила в Грузії у християнській церкві, це був мій талісман. Коли він їхав у Миколаїв, я його віддала, сказала, що тепер це буде оберіг Дениса. В Маріуполі браслет був з ним», — каже дівчина.
«В розмові я нагадала, що в нього є свій талісман, який оберігає та захистить. Він мені 5 березня сказав, що цей браслет тріснув. Якраз там, де хрестик був, але Денис пообіцяв, що його перемотає, щоб не загубив. Я дуже насторожилася. Відчувала, що це недобре. Це була остання розмова. Я сказала, щоб він беріг себе, і ми його чекаємо. Ми все пройдемо, всі труднощі. І ще він пообіцяв єнота мені», — каже Катя.
«Мамо, не хвилюйся, економ сили»
До квітня Тетяна нічого не знала про сина.
«Коли окупаційні війська залишили наш регіон, ми вирішили виїхати, потім 7 квітня мені прийшов «+» сина. Це було свято Благовіщення, для мене це теж була велика блага вість. Ми не спілкувалися, але це був знак, що він живий.
Я йому написала, що все з нами добре, він написав: «Мамо, не хвилюйся, економ сили»
«9 квітня він востаннє був на зв’язку. Після — ні в якому месенджері на зв’язку його вже не було. Окупаційні війська не знали, що я мати військового. Але були люди, які могли сказати. Багато горя ми зазнали за час окупації», — згадує Тетяна Харченко.
Катя розповідає: «Час був жахливий, нічого не було відомо. Батько Дениса працює в Польщі, його мати в окупації. Щодня я намагалася дізнатися про Дениса, з’ясовувала через друзів, госпіталі, бойових лікарів. Мені казали, що його немає у списках «200», «300». Виходила на дівчат, чоловіки яких теж в Маріуполі».
Люди не повірили, що то він був. Але я знаю, що це він
«Увесь цей час я писала йому: «Любий, тримайся, все буде добре». 7 квітня, коли я прокинулась, побачила повідомлення, щоб не переймалася, що кохає, що тримається. Люди не повірили, що то він був. Але я знаю, що він, навіть по смайликах розумію, що він. Написав, що не було зв’язку. Тоді говорили, що стан бригади був тяжкий, ніяких новин не було», — говорить кохана Дениса.
«По «Росія-1″ показали мого сина»
Про те, що Денис Харченко перебуває у полоні, родина дізналася з російських ЗМІ.
«Я почала моніторити інтернет, канали. На каналі «Росія-1″ у новинах 18 квітня побачила сюжет, там показували мого сина. Він казав, що в полоні, що до них нормально ставляться, але я дивилася на своє дитя, і знаючи його, відчувала, що він відчуває — наскільки йому тяжко, наскільки він знесилений, подавлений», — говорить Тетяна.
«Розумію, наскільки він знесилений, подавлений»
«24 квітня на YouTube виходить розгорнуте інтерв’ю, яке записував російський блогер з моїм сином. Він там розказував про себе, як він потрапив у полон. З його слів я зрозуміла, що вони з хлопцями малою групою пробували вириватися з кільця оточення, але втратили час, і коли вони зайшли в те місце, яке було вказане як наше, то воно вже було не наше. Вони вже не мали ніякої можливості, тільки полон. З його розповіді я зрозуміла, що він зберіг особовий склад, хлопці живі», — переповідає побачене Тетяна Харченко.
Мати Дениса зверталася до всіх установ, до яких можна, в тому числі й закордоном: «Відписки. Всі можливості, які я мала, я використовувала. Мої родичі зверталися в поліцію та СБУ. Ми не знаємо, де він перебуває. Сповіщення з частини нам видали у військоматі тільки у липні, де сказано, що він зник безвісти, можливо, в полоні. В сюжеті було зрозуміло, що він на окупованій території ДНР», — каже Тетяна.
«Не вистачає слів, щоб передати біль і горе»
Понад усе Тетяна з Катею чекають обміну та повернення Дениса додому.
«Я так вірила, що обмін буде у липні. Я так вірила… І потім, коли липень минає, а немає здвигів, було тяжко морально. Був дуже великий розрив між обмінами, я думала, що працюють, буде обмін всіх на всіх, але обміну нема, чи буде він…», — каже Тетяна Харченко.
Ці недоспані ночі, цей виснажений стан, здригання від кожного дзвінка, ці всі сподівання, це дуже тяжко, а потім ще розуміємо, в яких умовах перебувають хлопці
«Ті хлопці і дівчата, які звільнилися, інтерв’ю, які вони дають, те, що розповідають… Я розумію, що не все. З того, що розповідають, це вже жахіття. І хлопці виснажені виходять. Зараз холоди, інфекції. Як мати, у мене не вистачає слів, щоб передати біль і горе, але я сподіваюся, прошу, щоб знайшлася можливість обміняти, не лише мого сина, а всіх визволити з полону», — говорить мати захисника Маріуполя.
За цей час Денис зміг лише раз зателефонувати рідним, у вересні. Повідомив, що живий. Катя ж, поки чекає на Дениса, врятувала кошеня, таке ж, як і ті, яких морпіхи годували в Маріуполі. Назвала Денисичем.
Рудий Денисич, Фото надане співрозмовницею
«Кожен місяць у нас таке відчуття, що ось-ось він повернеться. Я дуже сильно хочу його обійняти», — каже наречена полоненого.
[ad_2]
Источник: 0462.ua