Жителі модульного містечка у Новоселівці: «Головне, що є дах над головою» (ФОТО)

Відкриття модульного містечка у Новоселівці під Черніговом відбулося 18 серпня. Перші жителі заїхали наступного дня. На цей момент всі кімнати мають власників, які отримали ордери на рік. Але не всі власники тут живуть. Про це дізналися в понеділок, коли в другій половині дня завітали до Новоселівки, аби на власні очі побачити, як люди облаштувалися, дізнатися, як вони почуваються, які мають першочергові потреби.

Дякують Богові, що залишилися живі

Нагадаємо, що це модульне містечко як благодійну допомогу Україні надав уряд Польщі. Встановити будиночки, провести та підключити комунікації мала Киселівська громада. Для цього теж залучали кошти міжнародних організацій. Модульне містечко — це 4 житлових блоки, в кожному 22 кімнати розміром 2х4 метри, загальні душові, спільна кухня та ігрова кімнати. В кожній кімнаті два двоярусних ліжка. Загалом у містечку можуть розміститися 352 особи.

Ніна Володимирівна з Вікторією Сидоровою

Чи не першою, кого ми зустріли, була Ніна Володимирівна. Не варто дивуватися, адже жінка — комендант містечка. Вона теж з числа тих, чиє житло повністю зруйноване. Це був одноповерховий будинок на 5 квартир, що розташовувався поруч через дорогу. Трохи далі бачимо обгорілі стіни двоповерхівки. Там колись був гуртожиток, а перед війною жило 26 родин. Слава богу, ніхто не постраждав.

Пані Ніна розповідає, як 24 лютого близько п’ятої вечора залишила свій будинок і вже не змогла до нього повернутися. Пробували забрати якісь речі, але щойно з’являлися у дворі – починався обстріл.

Як і багато інших жителів Новоселівки Ніна Володимирівна шукала прихисток у рідних, друзів. Першу ніч провели у Вознесенському. Вранці поїхали додому погодувати курей, але назад повернутися вже не змогли – дорогу замінували. Вже 25-го у Вознесенському були війська окупантів. Там залишилася донька та двоє онуків пані Ніни. Одній дитині було 9 місяців, другій 11 років.

А в ніч з 13-го на 14-те березня російський літак кинув на Новоселівка бомбу вагою в тонну. Тоді родина пані Ніни та десятки інших родин стали безхатьками. Воронка утворилася така, що людина могла стати в ній на повний зріст. Мандрівник Дмитро Комаров вів звідти репортаж.

Пані Ніна згадує, як три тижні просиділа у друзів в погребі в мікрорайоні Бобровиця. 8 дорослих і дитина 2,5 років в маленькому сільському погребі. Схожі історії може розказати майже кожен житель цього модульного містечка. Але нині дякують Богові, що залишилися живі. І дякують за те, що мають дах над головою. Це ми почули під час екскурсії, в якій попросили Ніну Володимирівну нас супроводжувати.

«Всіх знаємо та виручимо»

Завітали до блоку №2, постукали в кімнату, з якої лунали голоси. За маленьким столиком біля вікна обідали чи вже вечеряли три жінки. На другому поверсі ліжка сидів хлопчик років 10. Це до пані Валентини та її свекрухи Ганни Василівни «на новосілля» завітала гостя – колишня сусідка.

Запитуємо, як їм живеться. «Ми тут з першого дня. Умови нормальні. Нам все подобається, — говорить пані Валентина. — Головне, що є дах над головою. До цього моменту, які і багато інших жителів Новоселівки, знімали житло в Киселівці. Тут з нами поруч сусіди. Так що всіх знаємо та одне одного виручимо, якщо буде потреба».

Зауважую, що це житло трохи нагадує гуртожиток, кімнати малесенькі. «Одне одному та сусідам не заважаєте?» — запитую співрозмовниць. «Так навіть веселіше! Недаремно кажуть: гуртом і батька легше бити», — з усмішкою відповідає пані Валентина. А Ганна Василівна додає: «Ми стараємося нікому не заважати, і нам також. У нас все добре».

Далі заходимо до ігрової кімнати. Вона умебльована, є столи, настільні ігри, багато іграшок. Все завезли волонтери. В містечку близько 30 хлопців і дівчат різного віку. Діткам подобається грати разом.

Заходимо на кухню – це теж простора кімната. Бачимо там два великих холодильника та два маленьких. Дві електроплитки. Поруч – мікрохвильова пічка. Біля стінки – телевізор. «Це нам теж волонтери привезли, — коментує комендант містечка. – Холодильник, телевізор і мікрохвильову на кожну кухню. Хтось собі ще холодильник у кімнату поставив».

Яка допомога надходить тим, хто втратив житло? Волонтери привозять продукти та одяг. На полицях у кухні бачимо запаси олії, круп. Ніна Володимирівна каже, що це для загального користування. Щодня в Новоселівку привозять гарячі обіди (близько 250 порцій). Зазвичай це каші – рис або булгур, шматок курки чи котлета, сосиска. Обов’язково – хліб і овочевий салат.

— І готуємо разом, і снідаємо, — розповідає про будні містечка наша «гід». — Я би не сказала, що заважаємо одне одному. Навпаки, так веселіше. Щодо телевізора – я його ще не включала. Зараз у нас гаряча пора, люди картоплю копають, тож особливо нема часу дивитися.

Потрібні пральна машина та планшети для школярів

Зазирнули в санвузол і душову. Побачили бойлер літрів на 200, тож є гаряча вода. Ніна Володимирівна показує куток, у якому буде стояти пральна машина. Волонтери теж обіцяють подарувати. Це необхідність! Купити побутову техніку люди не мають можливості. Цікаво, а хто тут буде прибирати? «З 1 вересня до нас приходитиме прибиральниця», — пояснює комендант.

В іншому блоці ми заглянути в кімнату до багатодітної родини. Точніше, вони мають дві кімнати. Тут уже лежить килимкова доріжка, ліжка застелені покривалами. Запитуємо господиню, які мають першочергові потреби. «1 вересня у дітей починається дистанційне навчання. У нас підключений інтернет, але планшетів діти не мають. Все, що в нас було, — згоріло», — розповідає вона. Вочевидь, це проблема і для інших школяриків. Якщо маєте змогу допомогти, відгукніться!

Ще одна потреба, що впадає в око – велопарковка. Точніше, її відсутність. Велосипед залишається найдоступнішим транспортом для жителів Новоселівки. Оскільки нема окремого приміщення чи парковки, на ніч велосипеди заносять у блоки. А там місця обмаль! Коли прощалися з пані Ніною, звернули увагу на охайне подвір’я, прикрашене рослинами в ящиках. За це теж варто подякувати небайдужим людям!

Текст – Вікторія Сидорова, фото – Сергія Тонканова