[ad_1]
24 лютого 2022 року, відсвяткувавши день «совєтської» армії, рашисти розпочали повномасштабне вторгнення на територію України. Рано вранці чернігівці прокинулися від вибухів. Колони окупантів перетнули кордон і почали рухатися на Чернігів. Про події, які сталися далі, розповідають у фільмі «Відстояли – відстоїмо!», який в День захисників і захисниць України презентувала команда телеканалу «Новий Чернігів».
Головними героями стрічки є прості люди різних професій: будівельники, підприємці, робітники й навіть драматурги та письменники. Всі вони з початком рашистської навали прийшли добровольцями до лав ЗСУ і опинилися у стрілецькому батальйоні, який разом з іншими підрозділами брав участь у захисті Чернігова на ключових напрямках. Вже згодом самі військові дали назву цьому батальйону – «Симаргл» – на честь стародавнього ідола Київської Русі зображеного на капітелях Борисоглібського собору, що вважається символом Чернігова. Батальйон разом з іншими військовими підрозділами з перших днів навали героїчно став до оборони. Єдина мета: відстояти рідне місто.
Кард з фільму, Новий Чернігів
«Коли я приїхав до військкомату, мене особисто дуже вразило те, що я бачив велику кількість цивільного населення, які стояли на запасних воротах військкомату. Дуже багато стояло людей.» — говорить заступник командира батальйону, миротворець ООН Сергій Довбиш.
«З початком війни я вже був на пенсії, але коли прозвучала сирена, сказав всього три слова: «Прийшов мій час».» — коментує боєць добровольчого батальйону з позивним «Михалич».
Було створено три окремих підрозділи. Їх зусилля були направлені на три напрямки: Лукашівка, Новоселівка та Количівка.
На думку військових, найскладнішим напрямком була саме Новоселівка. Цей напрямом був стратегічно важливим для окупантів, тому на нього вони поклали найбільше зусиль.
Кадр з фільму, Новий Чернігів
Сармат, командир роти пішов захищати Чернігів зі сторони Киселівки та Новоселівки. Тривав танковий обстріл. І так сталося, що перша втрата сталася за перші чотири години бою. За словами Сармата, тільки тоді люди зрозуміли, що насправді відбувається і куди вони потрапили, тому почали дуже швидко облаштовувати свої позиції.
На нашій стороні було усього два батальйони, у той час коли у противника був цілий полк, до 20 тисяч чоловік, була важка артилерія, до 200 танків. Такі дані передавала бійцям розвідка. Зв’язок постійно перебивали, тому викликати підкріплення було вкрай важко.
Секретом успіху хлопці вважають наші козацькі та звичайні українські методики, а це іронічне ставлення до того, що вони бачили та миттєва реакція людей.
Наступним етапом була Лижна база. Коли ворог дізнався про місцерозташування батальйону, туди прилетів літак.
«За мною закріпилося розуміння побратимів, що я везунчик. Була така ситуація, коли я знаходився на своєму спостережному пункті, а у той час був потужний авіаудар. Верхня частина будівлі була зруйнована. Хлопці почали ґвалт, а я й кажу: «Та ні, хлопці, я на місці.» Так за мною і закріпилося, що я везунчик. Це мабуть молитвами дружини, матері та сестри. Я казав хлопцям, що зі мною нічого не може статися, бо за мене стільки жінок моляться, що Бог просто має їх почути.»– коментує боєць добровольчого батальйону, працівник лісового господарства з позивним «Лісник».
Один із найбільш жорстоких боїв був у селі Лукашівка, коли проти нашого батальйону у 100 чоловік зайшло близько 100 одиниць броньованої техніки. Сили були не рівними. Багато хлопців загинуло та було взято у полон.
Наступ був зі сторони двох населених пунктів: Слободи та Іванівки. Ніхто не думав, що на них підуть танками. Жителі цих сіл з жахом згадують ті події.
Лукашівка не була тим напрямком, на який розраховували, що окупанти можуть піти. Тому цей напад був неочікуваним. Їм потрібен був саме Чернігів.
Прорив Количівки росіяни планували, коли взяли Ягідне. Там був досить потужний бій. Вся ворожа колона, яка рухалась у цьому напрямку, була ліквідована. Бій тривав близько 5 годин.
Вони відстояли Чернігів, та готові відстояти Україну! На даний момент батальйон «Симаргл» боронить Україну на сході і деякий учасників стрічки, нажаль, вже немає серед живих.
[ad_2]
Источник: 0462.ua