[ad_1]
За час війни багато країн світу простягнули українцям руку допомоги. Такою країною є і Румунія, до якої виїхала наша наступна героїня з Чернігова на ім′я Людмила Ільченко. До війни вона працювала онлайн на посаді HR manager і організатор корпоративних тімбілдингів, але 24 лютого кардинально змінило її життя.
— Як і коли було прийнято рішення їхати з країни та яким був Ваш шлях? Чому обрали саме цю країну, де ви зараз?
− На це питання для мене дуже просто відповісти. Тому що я маю досвід роботи за кордоном, відповідно у мене там є дуже багато знайомих. Мешкаючи у місті, що знаходиться на кордоні з Росією та Білорусією, думки про те, щоб поїхати, не давали спокою мені ще з самого початку війни. Коли тільки були розмови про те, що щось може бути, я чітко розуміла, що наша область у великій небезпеці. Тому я планувала їхати раніше, але не могла залишити свою родину. Мама відмовлялася їхати, а бабуся з дідусем – тим більше. Але я розуміла, що їхати просто необхідно, для початку хоча б побути два-три тижні у друзів, а тоді вирішувати, чи залишатися, чи повертатися. Але не так склалося, як гадалося. Коли війна все ж таки розпочалася, мама все одно відмовлялася їхати. Усі були у шоці та паніці, тому сиділи вдома і чекали, що щось вирішиться за декілька днів. У цей час мені написав мій добрий друг з Румунії про те, що готовий мене зустріти та прийняти у себе. І так як Румунія – це найближча країна, де я маю друзів, я зробила свій вибір. Через 10 днів мені все ж вдалось виїхати, і тільки тому, що мій знайомий вивозив свою маму, тому і забрав мене. Власними силами вибиратися я б побоялася. До Румунії ми добралися протягом п′яти днів, хоча у звичайний час це займає близько 10 годин. Прийшлось їхати в об′їзд, бо на деяких дорогах велись бої. Ми їхали через Черкаси, Хмельницький та Немирів. Одного разу ночували у машині просто на трасі.
— Як вас зустріли в цій країні, як налаштовані люди до українців?
− У Румунії мене зустріли дуже добре, бо у цій країні є дуже багато однодумців з українцями, які також негативно ставляться до Росії. Звичайно, є люди, котрі підтримують політику РФ і не вірять, що справді почалась війна. Вони були не дуже задоволені тим, що переселенці з України приїхали до них. Зараз я знаходжуся у місті Констанца. З Чернігова я тут одна, у основному всі тут з Одеси, більшість з них на машинах, що викликає незадоволення мешканців міста. Румуни, певно, сприймають нас, як тих, хто багатіїв, які приїхали сюди і просто з жиру бісяться. Але більшість налаштовані позитивно. Румуни дуже чуйні, завжди готові допомогти, навіть впустити до себе додому жити. Наразі я живу зі своїм другом у його батьків, тому з проблемою пошуку житла не стикалась. Але зараз зайнялись пошуком квартири, а через те, що у місті великий наплив українців, це трохи затягнулося. Ріелтори кажуть, що зараз багато людей з України, тому вільних квартир просто немає. Тобто їдуть не тільки ті, хто не може собі нічого дозволити, а й ті, хто має гроші. Але я їх не засуджую, бо бомба може влучити як у бідну квартиру, так і в багату.
— Яка соціальна допомога для українців в цій країні? Чи є волонтерські організації, що допомагають переселенцям?
− Румунія фінансову допомогу не надає нікому, єдине, що я знаю, то це те, що влада виплачує певні кошти людям, які приютили у себе біженців з України. Безкоштовним для українців був проїзд в усьому громадському транспорті на три місяці. Чи буде це продовжено далі, я поки не знаю. Ще тут є різні європейські волонтерські організації, які допомагають українцям. До прикладу, організація JRS. Вони виділяють кошти на українську школу, яку ми тут створили. Також надає допомогу ЮНІСЕФ, нещодавно підключилась організація Save the Children. У основному все тримається на домовленості держави і волонтерських організацій.
— Чи надають українцям медичну страховку, що вона покриває? Наскільки легко чи складно записатися до лікаря безкоштовно?
− У Констанці є один медичний центр, який надає безкоштовне лікування українцям. Абу туди потратити, необхідно зареєструватися онлайн. У них є набір певних послуг, які вони можуть надати, а якщо вони не мають можливості чогось зробити, то перенаправляють до інших спеціалістів. Щось платне, щось безкоштовне. Я, до прикладу, вчителька у школі, тому у мене укладено договір з JRS, тому до нього входить страхування життя.
— Чи можна влаштуватися на роботу? Наскільки легко чи складно і які документи для цього потрібні?
− Я думаю, влаштуватися на роботу не складно. Хоча я цим питанням не займаюсь, бо працюю онлайн, а також допомагаю організовувати школи для українських дітей. Але я знаю, що вакансії є, була навіть створена група, де румуни допомагають українцям знайти роботу. Також функціонують центри гуманітарної допомоги, а також видаються ваучери для дітей з обмеженням місця для покупки шкільного приладдя.
— Наскільки легко влаштувати дітей в садочок і школу?
− У Констанці з самого початку я була однією з організаторів школи та садочка для українських дітей різного віку. Вона організована за підтримки благодійних організацій та при підтримці держави. Але основна робота була за нами – волонтерами, вчителями та батьками. Це єдина школа, куди можна потрапити безкоштовно і відносно вільно. Так було з самого початку, а зараз вільних місць майже не залишилося. З вересня планується розширення школи. Ми будемо намагатися знайти інше приміщення, аби була можливість набрати дітей по класам та зробити повноцінну школу на базі румунської. Наразі ми маємо брак вчителів. Потрапити в румунську школу в Констанці майже неможливо, бо вільних місць взагалі немає. А до Бухаресту переїхала одна з Одеських шкіл, тому що вісім вчителів звідти переїхали у одне місто та заснували на базі румунської школи свою. Там з цим простіше. Бо Бухарест – трошки більше місто, і там таких шкіл не одна.
— Чи надають житло і на яких умовах?
− Саме у Констанці українцям допомагали з житлом: безкоштовно селили у готелі, а також тим, хто брав переселенців до себе додому жити, виплачували допомогу у розмірі 2 100 лей, це приблизно 400 доларів. У день видається 50 лей господарю квартири та 20 лей на харчування. Зараз в Румунії розпочинається пляжний сезон, тому куди будуть переїжджати з готелей, які знаходяться на прибережжі невідомо. Можливо їм доведеться винаймати квартири.
— Які головні плюси і мінуси життя в цій країні ви відчули порівняно з Україною та іншими країнами?
− На мою думку, порівняно з Україною, тут плюсів немає. Так як ми живемо на півночі далеко від моря, то воно для когось може бути основним плюсом. Але як на мене нічого краще України бути не може. Рівень життя такий же, та навіть є таке відчуття, що вони на одне покоління від нас відстають.
— Чи плануєте повертатися додому? Якщо так, то коли і за яких обставин?
− Планую, але тільки після того, як президент України скаже повертатися додому.
[ad_2]
Источник: 0462.ua