[ad_1]
Нове відео молодої, але вже відомої чернігівської співачки Наталії Случук розміщене 24 липня у мережі YouTube. Тема цієї відеороботи важка для всіх українців, важка для чернігівців. Пісня прониклива і щемлива, а кадри зруйнованого Чернігова не можуть залишити осторонь і викликають сльози. Зйомки проходили у нашому місті, а також в селі Вишневе, що було в окупації.
Відеоробота з англійськими субтитрами, щоб кожен у цьому світі знав про НЕлюдей – тих, хто грабує, вбиває, катує, виносить «трофеї» з українських хат і привозить своїм жінкам і дітям… Ми розпитали співачку Наталія Случук про процес створення цього відео, її відчуття і переживання та головний меседж цієї відеороботи.
— Як і коли прийшла ідея створення цього кліпу? Розкажіть про це.
— Починаючи з 24-го лютого, я перестала співати – повністю замовкла. Через емоційний стан музика навіть дратувала, що на мене зовсім на схоже. Я евакуювалася з Чернігова на 12-й день війни. Але згодом повернулась додому, бо душа була не на місці, і я точно знала, що тільки дім зможе вилікувати мою душу, і я почну співати. Так і сталось, повернувшись додому, повернулось натхнення, народилась пісня та ідея кліпу – показати людям страшний відбиток війни на моєму рідному місті і той біль.
— Хто є автором ідеї і режисером цього відео? Також сильна операторська робота. Який головний меседж несе ця робота?
— Знімав кліп Сергій Ломоса. Я точно знала, що звернусь до нього. Бо із самих перших днів він був свідком всіх страшних подій в нашому місті.
Локації ми вибирали разом. Плаття, яке ви бачите в кадрах, робила я — бо саме так я бачу Україну та долю людей – розірваних на шматки, у кровоточивих ранах… Головний меседж цієї роботи в тому, що ВСЕ ЯСНО з тими, хто мовчить в закриває очі на вбивства. З тими солдатами, які грабують українські хати і привозять «трофеї» своїм безсовісним жінкам і дітям. З тими матерями, які відправляють на нашу землю своїх синів знищувати нас і хвилюються за розмір грошової виплати за їх смерть. Не залишилось просто слів, бо з нашими сусідами все стало ясно з перших днів війни. І нічого не зможе виправдати їх вчинки, їх ставлення до війни, а також їх байдужість.
— У вашому кліпі використані страшні кадри зруйнованого Чернігова. Дивитися на них важко. Чи не боїтеся, що це зменшить аудиторію відео, бо люди не хочуть дивитися на страждання інших?
— Навпаки! Кліп супроводжується англійськими субтитрами – я хочу, щоб тільки більше людей за кордоном розуміли, про що пісня і бачили своїми очами цей жах. Кожен день я отримую повідомлення від своїх іноземних друзів і знайомих. Вони всі переживають за долю українців і допомагають.
— Кого ви бачите аудиторією своєї роботи і своєї музики? На кого вона розрахована?
— Гадаю, ця робота – 2 в 1. Візуальний відеоряд супроводжується текстом з перекладом. Насамперед, це відео для людей за кордоном — щоб вони побачили той біль і жах. Бо в українців так болить кожен день без зупинки!
— Чиє авторство музики, слів і аранжування?
— Слова, мелодія мої. Аранжування, гітара – Артур Атрощенко.
— Ця відеоробота – це ваші пережиті особисті відчуття? Чим вам запам’яталися ті страшні пвітора місяці облоги Чернігова?
— Я назавжди запам’ятаю холодний темний підвал, страшні звуки пролітаючих в небі вертольотів та пострілів і той страх невідомості. На жаль, війна ще не закінчилась. Але вірю в перемогу і вірю в українців. Слава Україні!
[ad_2]
Источник: 0462.ua