«Кулінарна рота» працює на перемогу, або Як чернігівки допомагають годувати українських воїнів

Почали готувати з травня. Під опікою є погорільці, вся вулиця Хутірська в Киїнці. Тепер вони у свою чергу допомагають нам. Коли можуть, відварюють і передають овочі, передають соління, варення.

Як часто зустрічаєтеся? Саме в цій компанії ми готуємо раз на тиждень. В неділю хлопці забирають, а раніше ми самі возили. Зараз трохи змінюються позиції, і вони самі забирають. Оце зараз мають приїхати.

Ми наших хлопців називаємо котами. Так от серед них були такі, які з лютого місяця вперше спробували домашню їжу завдяки нашим дівчатам. Ротний у нас крутий. Якщо Люба чи дівчата зроблять 10 відбівних, а у нас 20 хлопців на одній позиції, то все буде поділено навпіл, і кожен отримає свій шматок.

Вони потім вам фото відправляють? Так, обов’язково! Коли я сама їду, то фотографую. Сьогодні приїдуть і заберуть. Я з деякими контактую з травня, з іншими – з серпня. Тому фото звіти є завжди, судочки також повертать. І навіть відра миють, щоб нам було зручно.

ФОТО Сергія Тонканова

Хто у вашій компанії? Спочатку починали з мамою – пані Тетяна. Потім приєдналася моя колежанка і родичка Ліля, мої друзі, родичі. У нас не вистачало рук, і я зробила оголошення, і перша, хто відгукнувся – Любов – моя любов. До цього не були знайомі. І тоді до нас приєдналися Ірина, Юлія, Марго, Вікторія. І ще одна Ірина – ми тільки сьогодні познайомилися.

О котрій ви зібралися, аби все це приготувати?

Десь о півдевятої ранку. Хтось робить заготовки вдома. Дехто починає навіть з четверга. Окрім того, що ми працюємо, у нас є і свої справи, але хлопців залишити без продуктів ми не можемо. Буває, можемо в останню мить щось готувати.

Тут я бачу приблизно 10 дівчат. Так, це наша основна бригада. Одна не змогла приєднатися.

ФОТО Сергія Тонканова

Що в меню? Картопля варена з котлетами, булгур і ще ми рибку посмажили. А також різноманітні смаколики, печиво, пиріжки. Сьогодні вирішили приготувати суші. Так сталося, що нам трохи задонатили на цьому тижні, і ми вирішили побалувати наших хлопців. Це домашні суші.

А що просять? Може, щось люблять і замовляють? Замовляють Любину випічку. У стаканчиках – десерти. І всі його дуже полюбили. Також у пані Юлії просять шарлотку. А загалом невибагливі. Те, що ми зробили, за те і дякують. Сьогодні ще буде особливий пиріг.

ФОТО Сергія Тонканова

Пиріг від Юлії Сокол (вона з ним попозувала): це тертий пиріг, робила за рецептом Євгена Клопотенка – нашого відомого кухаря та волонтера. Це смак дитинства, є варення грушове, вишневе, агрусове, смородинове. Варення і своє, і дівчата передавали. Тут шість кіло тертого пирога.

Кожного разу передаємо. І ще пиріг великого розміру – то нам допомагає державний садочок №71. Там хороша завідувачка, вона включилася в цей процес, зателефонувала й допомагає величезними обсягами. І є хлопець, який допомагає машиною, і вони привозять.

А що вас мотивує? Запитую у дівчат

Юлія: я приєдналася десь у жовтні, побачила пост Люби, вона так описала, що треба вільні руки, і оскільки я займаюся кондитеркою та люблю цю справу, відгукнулася. Бо, напевно, прийшов час. Так, готую майже кожні вигідні, стараюся не пропускати. Тому ввечері починаю готувати. Дівчата забезпечують цукром, борошном, маргарином. І олію. Коли щось ще потрібно, я докупаю, і мене це зовсім не напружує. Це наш внесок у перемогу. І від того легше на душі, що ти не стоїш осторонь такої загальної справи.

Любов: мене мотивує наша близька перемога. Ми восени приєдналися. Навіть не згадаю, хто нас познайомив. Мені написали у вайбер, що певна пані шукає вільні руки, щоб допомогти готувати їжу. Ми готуємо тут на великі свята, а так кожна в себе вдома. Приготування починаємо з понеділка, бо треба ж продукти закупити. Потім заготовки робимо. Спочатку це була випічка, пиріжки, десерти, мої пляцки. Це ті ж самі торти, але на галицький манер їх так називають. Коли настали холоди, вони хочуть гарячої й поживної їжі, тому готуємо більш поживну їжу. Дівчата мої знайомі дають булгур, макарони, рис. І плов варимо, і картоплю.

Щотижня передаєте скільки? Гадаю, щотижня виходить десь 20-30 кіло готової їжі. Коли на Бахмут передавали, було 50-60 кіло готової випічки. Такої, що можна в дорогу зібрати. Ми з мамою готуємо, а долучається ще бабуля – 73 роки та моя донька Марго. Вона ходить просить коробки від печива, відерця, бо дуже багато пакуємо.

Що готували з Марго? Печиво, риба смажена. Гадаю, у свій вільний час зручніше. Тісто замішувала, котлетки смажила.

Люба: Так, м’ясо – це дорого. Мені дуже допомагають мої друзі. Збори не оголошую. Дівчата звонять або пишуть і привозять додому продукти. Питають, що потрібно. Купляють. Сусідка перекрутила м’ясо на фарш. Ми готували на 40 чоловік. Посмажила десь 6,5 кіло риби. Купували. Намагалися, щоб коштів вистачило.

ФОТО Сергія Тонканова

Долучилася Іра Зелепуха. Як долучилися?

Іра: Одразу, як дізналися. Все вдома готуємо, потім передаємо. Важко зібратися усім в якомусь приміщення, бо нема такого, де всі помістяться. І не в кожного виходить. А коли якесь печиво – його можна раніше зробити. Так, це неймовірні обсяги!

Іро, а ви що готуєте? Або кекси, або пиріг. Те, що менше часу займає.

Люба велика молодчинка. І бабуся Антоніна Григорівна їм дуже допомагає. Якби вона розказала! Їй 85 років. вона ту війну пережила, і от зараз допомагає. У неї сльози на очах. Це вже 4 покоління допомагають! Відрами чистить картоплю, це коли ми олівє готуємо чи вінегрет.

Вони всі разом живуть. І вона дуже хвилюється, що вона не корисна. І завжди запитує, чим може допомогти, що їй ще зробити. Вона нам дуже допомагає.

ФОТО Сергія Тонканова

ФОТО Сергія Тонканова

ФОТО Сергія Тонканова

ФОТО Сергія Тонканова

ФОТО Сергія Тонканова

Передавайте їм уклін!

Іра: кожна жінка щось своє робить, приносить, і загалом виходить багато. Якщо хтось хоче долучитися і думає, що його внесок буде маленький, то це не так. Ваша допомога не буде зайвою! Кожен потроху і ми зможемо зробити велику важливу справу.

А хто суші готував? Ліля. Ви майстер? Ні, я спробувала для себе, для рідних кілька років тому. І інколи свою родину балую. Військовим – уперше зробили.

Альона Акуленко – вона багато передає хлопцям у Бахмут. І це дівчата роблять ті, що працюють на Новій Подусівці. Вони згуртувалися ще в перші дні війни. Вона зараз провідує поранених у лікарні. Їздили і підняли настрій, бо їм дуже важко.

Продукти надають дві благодійні організації. Це волонтери «Північ», вони завжди допомагають, дають макарони, цукор, борошно, олію, томатну пасту. І БФ «Світла мета» на чолі Дмитром Ткаченком, коли воно є в них.

Сьогодні задоволені тим, як ваша бригада попрацювала? Завжди задоволена. Ще будуть пиріжки, печиво. Зазвичай у нас їх сто. Кожного разу кількість різна. З декількох частин приїздять. Вони зараз не дуже далеко від нас базуються. Великий пиріг – від садочка.

Можливо, про садочок – окремо поспілкуємося. За кілька тижнів.