Родимки: розвіюємо страхи

Будь-які розповіді про родимки покриті безліччю міфів і страхів. Здебільшого вони пов’язані з підвищеним ризиком ракових захворювань шкіри. Є й такі, які лякають перетворенням нешкідливих утворень на злоякісну меланому навіть за одноразового відвідування солярію.

Нерідко всі переживання виявляються безпідставними, адже далеко не всі родимки перетворюються на меланому. Головне вчасно помічати різноманітні плями та нерівності, та звернутися до дерматолога, а краще онколога, щоб відразу зрозуміти, що це за утворення. В клініці «JMC» ви можете звернутися до лікаря-онколога, який огляне утворення та у разі необхідності видалить злоякісне чи не злоякісне утворення. Деталі на сайті клініки за посиланням: https://jmc.org.ua/.

Що таке невуси

Медична назва родимих плям — невуси. Ці доброякісні утворення на шкірі, слизових оболонках і райдужці ока утворюються з клітин, у яких міститься пігмент меланін. У нормі він поглинає ультрафіолетові промені та захищає від опіків.

Родимки відрізняються одна від одної за формою:

• круглі;
• овальні;
• прямокутні;
• «рвані» тощо.

Різняться вони і за розташуванням на шкірі:

• підносяться над нею;
• знаходяться на одному рівні;
• формуються навколо волосків тощо.

Колір родимок залежить від надлишку або нестачі меланіну. У людському організмі він буває трьох типів:

• еумеланін — відповідає за чорний і коричневий відтінки;
• феомеланін — рожевий і червоний;
• нейромеланін — поки вивчається, його мало в чорній субстанції мозку у хворих на паркінсонізм.

 Залежно від типу меланіну родимки набувають різних кольорів:

• коричневий;
• чорний;
• фіолетовий;
• блакитний;
• жовтий тощо.

Крім меланіну до їхнього складу можуть входити гемоглобін і кератин.

За підвищеної кількості гемоглобіну родимку легко сплутати з тромбованою судиною. Дерматолог бачить її під час звичайного огляду. Відрізнити опуклу чорну крапку від меланоми допомагає прилад дерматоскоп. Через нього лікар помічає численні тромби в гемангіомі. Аналогічні «червоні родимки» іноді з’являються й у дорослих.

Присутність білка кератину дає вкраплення білого та оранжевого кольорів. Себорейна кератома не має відношення до шкірного раку. Вона виглядає як плямочка на шкірі з налиплою скоринкою і в меланому ніколи не перетворюється. Видаляти її доводиться тільки за появи вираженого свербіння або неестетичного вигляду.

Симптоми

Побачивши родимку, що знову з’явилася, закономірно виникає питання, чи не рак це. Завдання має рішення з кількох дій. Перша з них — уважний огляд і виявлення характерних симптомів:

• Наявність болю. Залежно від виду новоутворення будь-які відчуття можуть бути відсутніми або ж турбують свербіж, поколювання навколо родимки, печіння.
• Ріст волосся на верхівці родимки. Вони не викликають неприємних відчуттів, несподівано можуть зникнути.
• Колір і межі утворення. Звертати увагу потрібно на рівномірність фарбування, наявність освітлених або потемнілих ділянок.
• Швидкість росту. Одного разу виникнувши, родимка практично не змінює початкові розміри.
• Почервоніння навколишньої шкіри. Запалення без попередньої травми нерідко супроводжує новоутворення яке виникло.
• Збільшення лімфовузлів. Стан лімфатичної тканини на прилеглих ділянках визначає лікар. Звичайна родимка не викликає в них жодних змін.
• Наявність ознак хронічного нездужання. Надмірна стомлюваність, підвищена температура тіла, головний біль, періодична або постійна нудота, схуднення в поєднанні з незвичайними шкірними симптомами — привід для візиту до лікаря.

Причини появи

З родимками на тілі люди нерідко народжуються. Про вроджені шкірні утворення говорять у разі їхньої появи в ранньому дитячому віці (до 3 років). Набуті утворюються пізніше. Нерідко «гостей» на шкірі помічають у більш похилому віці. Зазвичай поява родимок пов’язана з періодом статевого дозрівання у підлітків.

Одразу панікувати тут ні до чого: збільшується активність гормонів, і ось уже проступають коричневі цятки на шкірі.

Між родимками, веснянками і яскравим сонячним світлом є прямий зв’язок: що більше сонячних променів потрапляє на відкриті ділянки шкіри, то більша ймовірність появи на ній численних відмітин — ледь помітних темних пігментних плям або родимок.

Велика кількість дрібних новоутворень нерідко супроводжує хвороби ендокринної системи — цукровий діабет, ожиріння.

Передаються родимки і у спадок. У мами і дитини вони часом утворюються в однакових місцях і в тих самих кількостях. Генетика проявляється і через покоління: за абсолютно чистої шкіри у батьків онуки успадковують родимки від дідусів і бабусь.

Досвідчені лікарі виділяють кілька основних причин появи родимок:

• ультрафіолетове опромінення і періоди підвищеної сонячної активності;
• часті шкірні травми і поверхневі пошкодження;
• підвищений радіоактивний фон;
• недотримання принципів здорового харчування і способу життя, наявність шкідливих звичок і залежностей;
• порушений гормональний фон;
• спадкова схильність до новоутворень.

Зовсім не обов’язкова поява небезпечних родимок за одиничних травм, а найменший гормональний збій — ще не привід для паніки.

Обережність не буває зайвою там, де впливають одразу кілька факторів ризику. Завжди важливо розумно підходити до власного здоров’я: якщо людина приймає сонячні ванни, то солярій їй точно не потрібен, а раціональне харчування і відмова від куріння точно йдуть на користь і шкірі, і всьому організму.

Види родимок

Родимки – новоутворення на шкірі. Вони складаються з епітеліальних і пігментних клітин, які завжди присутні у людини. Не всі утворення на шкірі однакові: є звичайні доброякісні родимки, родимі плями, які не загрожують нікому, але є й потенційно небезпечні. Їх потрібно вміти розрізняти.

Епідермальні

Найчастіше зустрічаються утворення епідермального походження. Вони розташовані у верхньому шарі шкіри. Такі типи родимок відрізняються один від одного. Серед них зустрічаються неспецифічні види:

• Прикордонний невус. Така родимка може мати вроджене походження, але іноді поступово формується протягом усього життя людини. Її можна помітити, якщо уважно розглядати долоньки, стопи, низ живота. За зовнішнім виглядом це маленька плямочка або ущільнення з рівномірним забарвленням. Колір видозмінюється від будь-яких відтінків коричневого до синьо-чорного. Розмір теж варіює від кількох міліметрів до 1-2 см.
• Інтрадермальний невус. Ця родимка зустрічається частіше за інших. Вона має вигляд опуклої ділянки шкіри, яка трохи виступає над її поверхнею. Виявити її можна в будь-якому місці на тілі. Округле утворення за діаметром досягає 1 см, за кольором буває коричневим або чорним. При випадковому травмуванні легко кровоточить, скорочується в розмірах.
• Складний невус. Вроджена форма родимок має перехідні риси. Цей різновид у чомусь схожий на інші, але може поєднувати в собі різні ознаки. На родимці присутні і цятки, і ущільнення, а улюбленого місця розташування помітити не вдається.

До специфічних типів належать:

• Епітеліоїдний невус. Доброякісні родимки можуть бути присутніми як поодинокі утворення або розташовуватися в складі груп, найчастіше на ногах і на обличчі. Вона легко травмується. Розміри її не перевищують 2 см. Особливість такої родимки — здатність мимовільно зникати.
• Невус Сеттона. Поодинокі або множинні родимки являють собою доброякісні утворення зі знебарвленими ділянками шкіри навколо. Типова поява таких невусів у людей з вітиліго або з супутніми аутоімунними захворюваннями. Можуть піддаватися зворотному розвитку, поступово розсмоктуватися.

Дермальні

Доброякісні утворення формуються в глибинних шарах шкіри:

• Монгольські плями. Родимки досить великих розмірів, досягають 6-10 см, виявляються вже у новонароджених у ділянці крижів, сідничних складок, на стегнах. Відрізняються постійністю, не зазнають змін протягом життя і часто передаються у спадок.
• Невуси Ота-Сато. Пігментні утворення на шкірі схожі на групу поруч розташованих плям. Звертають на себе увагу темно-синім забарвленням на відкритих ділянках тіла — під очима, навколо носа, на щоках. Описані аналогічні включення на слизовій оболонці носової порожнини, рота, райдужці.
• Невуси Іто. За зовнішнім виглядом плями практично нічим не відрізняються від попереднього різновиду. Характерне інше розташування родимок — на шиї, в лопатковій ділянці, над ключицями. Не минають з віком, частіше зустрічаються у представниць монголоїдної та негроїдної рас.
• Блакитні невуси. Щільні вузликові утворення від 1 до 3 см у розмірі набувають з часом сірого або чорного кольору. З’являються на шкірі волосистої частини голови, тильній поверхні стоп і кистей, над крижами.

Змішані

Такі родимки поєднують у собі ознаки невусів різної локалізації та походження. Зазвичай це вроджені утворення з чітким або розмитим контуром. Розміри їх сильно варіюють і іноді не перевищують 1 см, але в окремих випадках досягають гігантських величин, займають майже всю видиму поверхню шкіри на обличчі, шиї, тулубі. До мимовільного розсмоктування такі невуси не здатні.

Найнебезпечнішими за раковим переродженням є родимки, утворені переважно з меланоцитів. Вони-то нерідко і дають початок злоякісним пухлинам. На початкових етапах свого розвитку небезпечні родимки мають коричневий, рудуватий або червонуватий відтінки. Первинне вогнище захворювання займає не менше 0,5 см. На видимих і легкодоступних ділянках шкіри розташовуються рідко, виявляються при уважному огляді на спині, в шкірних складках.

Схожі на родимки утворення

Загальна ознака у всіх родимок — присутність клітин з пігментом меланіном. У народі ж родимками частіше називають будь-які шкірні новоутворення:

• Найближчі «родичі» родимок — доброякісні бородавки або шипиці. Це вирости на шкірі, пов’язані з інфекцією. Своїй появі вони зобов’язані вірусу папіломи людини (ВПЛ). Заразитися вірусом можна побутовим шляхом. Хвороба легко проникає в дитячий організм, тому що шкіра у дитини тонка і схильна до частих мікротравм.

Шипиці — округлі бляшки з ущільненою основою і темною крапкою в центрі. Вони виникають на кистях і стопах, поодинокими утворення бувають рідко. Бородавки швидко збільшуються в кількості та розмірах, можуть спричиняти інтенсивні болісні відчуття в ногах під час здавлювання взуттям.

• Папіломи (родимки на ніжці) теж пов’язані з проникненням у шкіру ВПЛ. Їхня головна відмінність — присутність тонкої «ніжки» не більше 1-2 мм у діаметрі та трохи більшого вузлика. На дотик можуть бути гладкими або шорсткими, за зовнішнім виглядом іноді нагадують цвітну капусту. Небезпеки для здоров’я такі утворення зазвичай не становлять, розташовуються в найрізноманітніших ділянках тулуба або на обличчі.
• Кератоми по-іншому називають старечими бородавками. Їх кількість зростає з віком. Щільні бляшки можуть збільшуватися в діаметрі, розділятися на окремі фрагменти, покриватися лусочками і навіть кришитися. Відрізнити від інших новоутворень кератоми можна за потрісканою поверхнею сірого або коричневого кольору.
• Атероми (жировики) — наслідок закупорки вивідних проток шкірних сальних залоз. Зовні ці гладкі формування тілесного кольору можна розрізнити за напівсферичною формою. Вони дуже повільно збільшуються — по 2-3 мм на рік, схильні до розвитку запалень. У таких випадках вони стають вельми болючими і видаляються хірургічним шляхом.
• Гемангіоми — червоні родимки, у вигляді плям або м’яких виступаючих вузликів, нерідко присутні на шкірі немовлят. Являють собою ділянки аномально розвинених судин, часто травмуються і при цьому сильно кровоточать. У міру зростання дитини збільшуються і гемангіоми, іноді досягають значних розмірів.

Розібратися в тонкощах будови кожного виду родимок може лікар-дерматолог. За перших підозрілих ознак незвичайної «поведінки» родимок потрібно проконсультуватися у фахівця і переконатися, що небезпеки для здоров’я немає.

Коли звертатися до лікаря

За всієї різноманітності родимок існують і такі, які потребують пильної уваги. Найчастіше їх доводиться видаляти. Якщо залишити все як є, наслідки можуть бути вельми неприємними і часто непередбачуваними. Саме тому будь-яка пігментація на шкірі насторожує.

Термінова консультація лікаря-дерматолога потрібна в таких ситуаціях:

• Утворення на шкірі, що існує тривалий час, змінює форму, втрачає симетричність і збільшується в один бік;
• змінюються колишні межі — краї стають розірваними, втрачають рівні контури;
• колір родимки теж змінюється, її поверхня набуває нерівномірного забарвлення з плямами і вкрапленнями різних відтінків;
• розміри помітно збільшуються за короткий проміжок часу;
• гладенька верхівка родимки стає шорсткою або навіть горбистою, а раніше шорстка виглядає гладкою;
• волосинки з поверхні пігментованої шкіри раптово випадають;
• родимка починає лущитися, з’являються нові відчуття — свербіж, болючість або печіння.

Чи потрібно видаляти родимки?

Поки вчені вивчали особливості доброякісних і злоякісних пухлин людини, пропонували і застосовували найбільш радикальні методи лікування. Одним із них було глобальне видалення всіх родимок на шкірі. Захоплення таким способом запобігання раку нічого доброго не принесло: з’ясувалося, що навіть повне хірургічне очищення шкіри від родимок ніяк не впливає на частоту розвитку меланоми.

Згодом з’явилася ще одна крайність. Родимок позбуватися перестали, бо вирішили, що саме видалення викликає злоякісний процес. Таке рішення теж виявилося неправильним: випадки раку шкіри почастішали.

Сучасні лікарі відшукали золоту середину у вирішенні питання про необхідність операції.

Через дерматоскоп видно так звану зону відсіву. До неї входять крихітні утворення навколо родимки, аналогічні її будові та зовнішньому вигляду. Наявність таких скупчень клітин свідчить про те, що родимка росте і поширюється на сусідні ділянки. З великою ймовірністю вона незабаром перетвориться на небезпечну пухлину, тому родимку треба видаляти.

Висновки

Новоутворення на шкірі абсолютно різні. Нешкідливі на вигляд родимки далеко не завжди виявляються доброякісними, а будь-яка маленька пухлина, що з’явилася знову, зовсім не обов’язково виявляється раковою.

Ризик злоякісного переродження завжди присутній для будь-якої родимки, але не обов’язково реалізується. Для своєчасної діагностики раку потрібне уважне ставлення до новоутворень на шкірі, спостереження за будь-якими змінами в їхній «зовнішності» і «поведінці». За їх наявності на шкірі потрібно хоча б 1 раз на рік відвідувати лікаря дерматолога-онколога і проходити процедуру дерматоскопії.