Святиня після удару: як оговтується від ракетної атаки росіян П’ятницька церква

П’ятницька церква — одна зі знакових архітектурних пам’яток Чернігова та оплот питомої української духовності в місті. 19 серпня 2023 року, у свято Преображення Господнього під час російської ракетної атаки по Драмтеатру церква, що знаходиться прямо позаду епіцентру вибуху, зазнала ушкоджень. Новітній орді не вдалося знищити святиню: древні стіни з червоної цегли здригнулися, але встояли. Диво чи щасливий збіг обставин, але на момент “прильоту” віряни, що прийшли освятити мед та яблука, встигли розійтися. Хоча буквально за декілька хвилин до страшної миті біля церкви ще стояв натовп людей. Ми поспілкувалися з настоятелем храму, отцем Мироном, щоб дізнатися подробиці того дня.

Отче, чи встигли ви закінчити службу до моменту запуску ворожої ракети та сигналу тривоги? Або ж довелося її переривати?

Служба вже закінчилася, закінчилося й освячення. Хвилин за десять перед ракетою. Люди вже розійшлися фактично. Таке було передчуття у всіх, що треба все швидко, була якась тривога. Ми посвятили раз, потім посвятили другий раз, я сказав усім: “Давайте розходитися, нема чого тут стояти й чекати, бо спека, душно”.

Страшно уявити, скільки жертв було б, якби люди на момент вибуху лишалися біля церкви…

Дехто зостався й зайшов до церкви, але переважна більшість розійшлася. Ми з пономарем зайшли в тінь, у бузок, і я піднімаю голову — щось летить, незрозуміле щось, якийсь вогонь. І за 10 секунд воно впало на Драмтеатр. Церкву струснуло, тут було стільки скла… Люди зайшли, кров була у церкві, кров ще й досі перед церквою. Когось порізало склом, хтось з Драмтеатру з тої сторони забіг. Я бачив поранену жінку у нас, і чоловіка, з якого текла кров. Десь до 15 людей сховалося у церкві. Була тут лікарка, Любов Олександрівна, були дітки. Дітки плачуть на всю церкву, троє дітей, ногу одній дівчинці поранило. Пані Любов мала з собою якісь медикаменти, то почала надавати допомогу. Згодом знову щось наче вибухнуло й прийшла поліція, сказала, щоб ми всі покинули церкву, бо може бути ще один прильот. Закрили церкву, жінки пішли до сховища, після відбою тривоги повернулися до храму. І десь з полудня до опів на пяту вигрібали скло.

Наскільки сильно пошкодило церкву?

Побило багато скла та ікон, все було в пилюці, у друзках скла, бруді. Тому прийшли люди нам помагати прибирати. Уламком розбило скло на іконі Святої Великомучениці Параскеви, пошкодило двері, повибивало вікна, позривало ікони зі стін. Страшних руйнувань церква не зазнала, але ж спробуй-но зараз засклити ці вікна (прим. ред.: отець Мирон має на увазі маленькі кругленькі віконечка у верхній частині споруди). Треба обстежити ще дах, бо якщо летіли великі шматки туди, перші ж дощі нас заллють.

Взагалі в голові не вкладається, що країна, яка позиціонує себе як християнська, нанесла такий страшний удар у велике православне свято по координатах, поруч з якими знаходиться діючий храм…

До розмови доєднується пані Оксана, що співає у церковному хорі та у день ракетної атаки перебувала в храмі.

Я в інтернеті побачила фото вбитої накритої жінки, перед якою схилився чоловік, а біля неї стоїть святковий кошичок… Вона загинула в нього на руках, тому що прилетів російський “подарунок” в таке велике православне свято… Це не можна описати жодними словами. Ви розумієте, який біль у цієї людини? Вони йшли в церкву, вони освятили свої дари, які принесли Господу… До нас після вибуху зайшов мужчина поранений, тримається за голову, рука в крові, абсолютно дезорієнтований… Жах! Ми надали йому допомогу, обтерли кров, у нього голова була розбита. Ми запропонували йому викликати “швидку”, але він відмовився, сказав, що живе недалеко. А потім прибігла жінка, впала перед церквою на коліна та почала плакати. Я питаю: “Вам погано?” А вона: “Ні, це я дякую Богу за те, що врятував мені життя. З одної сторони від мене людей повбивало, з іншої. А я підвелася й бігом до церкви”. І не одна вона така. Тут багато було людей, які дякували Богу, що спаслися. За цей страшний військовий злочин винні повинні бути покарані. Дитя, яке загинуло тут, молодий хлопець, якого вбило, та жінка… За що? За що вони свої життя віддали? Це не можна словами передати. Вчора прийшла молода людина, принесла букет квітів. Каже : “Я хотіла букет покласти там, де вбило дівчинку, а туди поліція не пускає. То принесла в церкву, можна покладу тут?” Люди моляться за тих, кого забрали ракети, та плачуть за ними.

Допомогти відремонтувати П’ятницьку церкву можна, задонативши на картку настоятеля, отця Мирона (Барана) 5168 7554 4733 7599

Або ж просто покласти пожертву до церковної скриньки.

Спілкувалася Ольга Мелашенко
Чернігівська Медіа Група

Хочете швидше дізнаватися про найцікавіші і найважливіші новини?
Приєднуйтесь до наших каналів:
— в TELEGRAM
— у VIBER
— в INSTAGRAM
Тут тільки найактульніші відео, новини та історії Чернігова!