Рік Кота на Котах | Новини

Прийдешній 2023-й рік за східним календарем буде роком чорного водяного кота (або кролика). Й так як району кроликів у Чернігові немає, наш кореспондент відправився на чернігівський мікрорайон Коти, щоб побачити, як живе район-символ наступного року.

Були і школа, і клуб, і готель, і… «кріпацтво»

Село Коти було засновано у 1638-му році, й про стародавню історію цього населеного пункту ми вже розповідали в окремому матеріалі.

Але цікавою була й історія села, а, після 1973-го року – району Чернігова, й у XX—XXIсторіччях.

Наприклад, як у серпні 1965-го повідомляла газета «Деснянська правда», тут був ринок біля кого відкрили готель «Колос». Хоча місцеві мешканці, яких вдалося зустріти, не пригадують ані готелю, ані ринку.

—Готелю тут не було ніколи. Ото скільки я тут жив – не було. Не було й ринку, — розповідає Микола Кашпура.

—Ринку не було, всі їздили на центральний ринок, — підтверджує Наталія Хамідова, родина якої кілька поколінь живе на Котах.

При цьому, як каже Микола Кашпура, вибратися до Чернігова, навіть на ринок, у радянській час було не так просто. Особливо, якщо ти працював у котовському колгоспі, де, за фактом, українці були на правах крипаків:

—Переїхав сюди у 1958-му році. Нас називали «новолоки», тому що ми приїжджі. Я прийшов у колгосп на фермі, — згадує Микола Кашпура. – Місцеві працювали на «Рембазі», робили ремонт військових машин – всі йшли з Котів на роботу. У колгоспі працювали тільки «новолоки». Ото я працював за 35 трудоднів на місяць. Не можна було вийти у місто – треба було взятидовідку у «председателя». «Председатель» був цар й бог – як не видасть довідку, нікуди не підеш.

Бібліотека (про неї мова буде пізніше) й зараз стоїть біля магазину – у центрі села. Але раніше там був ще і фельдшерський пункт:

—Там де зараз бібліотека, вона була і раніше (тільки дерев’яна), там був і медпункт маленький та сидів фельдшер: він існував довго, там видавали лікарняні. Закрили його, мабуть, у 1969-му році, — каже Наталія Хамідова.

Існувала на Котах і, напевно, найбільш мальовнича школа Чернігова (після входження села до складу міста, школа отримала № 25): невеличка будівля, розташована на березі озера (навесні тут мало бути чарівно).

Як згадують місцеві, до школи у будинку жив священик, а потім (хоча, можливо, хронологія була іншою) – поміщик:

—Раніше будинок був попівським, потім жив якісь поміщик (так розповідав мені сусід), а потім стала школа, — згадує Микола Кашпура.

Причому у середині минулого століття на Котах можна було отримати базову середню освіту. А сама школа (вже у форматі початкової) пропрацювала досить довго та закрилася лише наприкінці 90-х:

—Школа у 60-х була восьмирічкою, ходило багато дітей. Потім стали вчитися до 5-го класу: була їдальня, дві зміни та навіть група продовженого дня. Моя донька відучилася до 5-го класу й потім пішла у 33-тю школу, — розповідає Наталія Хамідова.

Цікаво, що документи про ліквідацію котовської школи, схоже, були втрачені:

—Повідомляємо, що початкова школа № 25, за адресою: вул.Тичини 1, працювала у пристосованому приміщенні та припинила функціонування у кінці 90-х років ХХ століття (в управлінні освіти Чернігівської міської ради відсутні розпорядчі документи щодо її ліквідації), — зазначила у відповідь на наш запит заступниця начальника управління освіти міської ради Олена Горна.

Як каже Микола Кашпура, наразі корінних котовців залишилося небагато, адже у свій час вони ділили свої великі ділянки на дрібніші та продавали тим, хто хотів переїхати у Чернігів – під будівництво:

—У кожного котовця була ділянка по 20 соток. Потім їх ділили на 5-10 соток й продавали – люді засилялися, — розповідає Микола Кашпура.

Котівська культура

Хоча Коти давно (якщо бути точним – як раз у 2023-му році виповниться 50 років як) є частиною Чернігова, тут залишається своя атмосфера, й досі легко знайти центр села – там, де зараз стоять два магазини (продуктовий та промтоварний) та будівля, в якій знаходиться Бібліотека-філія №5 Центральної бібліотечної системи.

Але ще нещодавно у цій же бібліотечній будівлі, по сусідству з бібліотекарями, працював клуб, де показували кіно і навіть давали рок-концерти:

—Будинок культури був під однією покрівлею з нами. Років п’ять тут був рок-клуб «Апельсин», були концерти (десь до 2013-14-го року), потім тут також працювало відділення одного з будинків культури, але зараз немає нічого, — згадує бібліотекарка Галина Смоляк.

Тож наразі всю культуру Котів (та мікрорайону ЗАЗ) тримає на собі бібліотека. Бібліотекарі показують фотоальбоми різноманітних театралізованих заходів, які проходили тут у минулі роки, й зазначають, що цьогоріч, після початку широкомасштабної війни, робити заходи стало складніше:

—В нас був майстер клас до дня Святого Миколая – робили янголів. Але зараз, у воєнний час, робота щодо заходів – трохи не те… — каже завідувачка бібліотеки-філії № 5 Людмила Вакуленко.

До речі, у бібліотеці є доволі багато нових та цікавих книг як для дітей, так й для дорослих (особисто автору цього матеріалу припали до душі «Американські боги» Ніла Ґеймана та «Справа Стуса» Вахтанга Кіпіані). Причому, крім тих книг, які фізично є у бібліотеці, можна замовити будь-яку книгу, яка є у міський Центральній бібліотечній системі – її доставлять у філію, тож їхати до центру не доведеться.

У бібліотеці є й комп’ютер з Інтернетом, яким читачі можуть скористатися безкоштовно, й навіть принтер (як кажуть бібліотекарі, вони допомагають роздруковувати шкільні завдання тим, хто не має змоги це зробити вдома). Але і тут є але: у бібліотеці доволі холодно та немає генератора, тож доступ до Інтернету там є тільки тоді, коли є світло (а, як кажуть, світло на Котах відключають частенько).

Проблеми сьогодення

Облога Чернігова не оминула Коти (адже околицею мікрорайону проходить дорога на Гомель). Як нам розповіли у міській раді, тут пошкоджено 67 приватних будинків. З них 5 зруйновано, 20 – отримали значні пошкодження та 42 – незначні пошкодження.

Й, справді, наслідки подій лютого-квітня 2022-го року на Котах складно не помітити, адже зруйновані будинки є навіть на центральній вулиці Тичини.

—Тут було дуже «спекотно» на початку та наприкінці березня. Ховалися у погребі. В нас побило дах – на дорозі впали два снаряди, уламками нас посікло. Перекривали все самостійно – зараз всі у такому положенні, — згадує місцева мешканка Тетяна.

Є і проблеми, не пов’язані з війною: на тій же вулиці Тичини (якою ще нещодавно їздив 30-й автобус) фактично немає тротуару. Тож, щоб тебе не збила машина, доводиться стрибати або у бруд, або у сніг:

—Не вистачає доріг, тротуарів. Ідемо, поруч проїжджає машина – всі брудні, всі оббризкані. Напевно, не вистачає аптеки саме у нашому приватному секторі, — каже пані Тетяна, проте наголошує. — Але головне чого не вистачає – перемоги.

До речі, 30-й маршрут (єдиний, який проходить осердям Котів) міська влада збирається повертати. Ось тільки терміни цього повернення вкрай туманні:

—Часткове відновлення колишнього автобусного маршруту загального користування № 30, який пролягатиме вул. Тичини, в майбутньому планується. Термін відновлення залежатиме від відбудови ділянки дороги по вул. Кільцева та, зокрема, відновлення зруйнованого мосту через р. Стрижень, — відповів нам начальник управління транспорту, транспортної інфраструктури та зв’язку Олександр Рижий.

Здавалося, логічно було б замислитися й про відновлення початкової школи у Котах, адже сучасна реформа освіти спрямована на відокремлення шкіл різних ступенів одна від одної. Та й ходити сюди могли б не тільки діти з Котів, а і з ЗАЗу. Проте управління освіти такої необхідності не бачить й, чомусь, відносить до Котів дві школи, котрі територіально знаходяться у районі Ремзаводу:

—У мікрорайоні Коти, про який йдеться у запиті, функціонують два заклади загальної середньої освіти – школи № 28 і 33. Зазначені заклади забезпечують потребу жителів мікрорайону. Зокрема у ЗЗСО № 28 функціонує 12 початкових класів, у ЗЗСО № 33 – 24 початкові класи, — таку дещо парадоксальну (з географічної точки зору) відповідь нам надала Олена Горна.

Залишки окупантів

Розмінування Котів, як й решти районів Чернігова, вже пройшло. Але тут залишаються «міни» іншого типу: топонімічні.

Якщо вулицю Гомельську (яка примикає до Котів та зв’язує Коти з Ремзаводом) влітку перейменували на вулицю Січових Стрільців, то вулицю імені іншого білоруського міська – Мозиря, залишили. Є тут і вулиці імені радянського генерала Авдєєнка, та вулиця і провулок на честь героя СРСР Смірнова.

Як ми повідомляли, ще у листопаді робоча група з перейменувань при Управлінні культури і туризму Чернігівської міськради розглядала можливість перейменування провулку Смірнова на честь загиблого під час облоги міста захисника Чернігова та України Андрія *Шерифа* Козаченка. Й мешканці Котів підтримають таке перейменування:

—Перейменування провулку Смірнова на честь Андрія Козаченка, я, безумовно, підтримую, — зазначає пані Тетяна.

Проте наразі про терміни, коли Коти позбавляться радянсько-російсько-білоруської спадщини невідомі:

—У Котах чимало вулиць на перейменування, бо там наче радянський заповідник якийсь. Консенсус у групі повний, щодо вулиць на перейменування. Дискусії тривають навколо нових назв. Узгодили, що одна з головних вулиць матиме назву Коти – на честь історичної назви цієї місцевості (назви села до приєднання його до міста), а на останньому засіданні узгодили, що буде і назва Автозаводська, адже на околиці Котів розташований колишній ЗАЗ, — розповідає член групи з перейменувань при Управлінні культури і туризму Чернігівської міськради Сергій Горобець.

Отже, Коти живуть й чекають на перемогу України. Чого ми всім нам й бажаємо у наступаючому 2023-му році.

А щоб наблизити цю перемоги не забувайте, за можливості, допомагати ЗСУ. З прийдешнім святом. Слава Україні!