Про розподіл газу – простими словами

Ми зібрали відповіді на найпоширеніші питання, які стосуються розподілу газу.

Чому я маю платити за розподіл, якщо я сам прокладав трубу?

Плата за розподіл, як іноді кажуть в народі, «за трубу» — це не плата за трубу у буквальному сенсі. Це плата за те, щоб газ по цій трубі потрапив до споживача. А для цього має бути справною вся газорозподільна мережа області, якою рухається газ — міжселищні газопроводи, газорегулюючі станції та пункти й інше обладнання, до якого ця труба приєднана. Адже труба має статусу газопроводу, лише якщо вона підключена до мережі, з якої в неї надходить газ. Без цього труба – це лише шматок металу чи поліетилену. А утримання загальної мережі, через яку споживач отримує будь-які комунальні послуги – хай то електропостачання, водопостачання чи газопостачання, — відбувається за рахунок тарифу на ці послуги.

Чому раніше я не платив за розподіл, а газ у мене був?

Плата за розподіл існувала завжди, просто раніше вона входила до структури тарифу на газ і визначалася окремим рядком, це можна побачити у платіжках, які надходили споживачам до 2020 року. Так само, наприклад, як до структури тарифу на електроенергію входить сама електроенергія та її розподіл — якщо уважно почитати платіжку за електроенергію, там можна побачити рядок «розподіл». Енергоресурс не може потрапити до споживача без послуги розподілу (доставки) – тобто цілого комплексу робіт з утримання мереж.

До нього входить поточний контроль, діагностика та обслуговування, капітальні ремонти і заміна обладнання для регулювання тиску газу, автоматики безпеки тощо.

В Україні з початку 2020 року послуги постачання газу та розподілу остаточно відокремили, щоб кожен споживач міг обирати собі постачальника газу.

Куди йдуть гроші, які я плачу за розподіл?

Всі гроші, які споживачі сплачують за розподіл, йдуть на щоденне обслуговування і ремонти мереж та пов’язані з цим витрати – зарплатню фахівців, які проводять ці роботи, придбання спеціалізованого обладнання та матеріалів тощо. Їх перелік можна знайти у відкритому доступі, на сайті Оператора ГРМ (в Чернігівській області це «Чернігівгаз»), у розділах «Тариф на розподіл» та «Інвестпрограма». Інвестпрограма – це частина тарифу, спрямована на розвиток мереж, зокрема, капітальні ремонти та заміну обладнання і газопроводів.

Щороку перелік робіт по інвестпрограмі, яку затверджує НКРЕКП разом з тарифом на розподіл, різний. Частина мереж будувалася 20 років тому, а частина – 50-60 років тому, і вони потребують заміни. Але замінити їх одномоментно неможливо – тариф на розподіл, з якого фінансуються ці роботи, буде непідйомним. Тому кожного року виконуються пріоритетні роботи – в якийсь рік більше робіт із заміни газопроводів, в інший рік – із заміни шафових газорегулюючих пунктів, або з редизайну мереж, чи заміни комбінованих будинкових регуляторів тиску тощо.

Визначити пріоритетність потреб для різних населених пунктів дозволяє щоденний контроль стану мереж, який здійснює оператор ГРМ. Виконання інвестпрограми контролює Держрегулятор, і відповідна звітність також є у вільному доступі на сайті оператора ГРМ. Крім того, з тарифу фінансується періодична повірка та заміна побутових лічильників газу, робота аварійної служби 104.

А ще «Чернігівгаз» реінвестує кошти з діяльності у вигляді податків не лише у державний бюджет, а й у місцеві, тобто у кожну громаду та територіальну одиницю, де діє підрозділ компанії — на відміну від багатьох інших компаній, які платять їх за місцем реєстрації основної юридичної особи. У 2021 році, приміром, «Чернігівгаз» сплатив до бюджетів різних рівнів 191 мільйон гривень податків.

За що я плачу, якщо я не бачив газовиків на своїй вулиці, а газ у мене і так є?

Для газовиків це комплімент. Якщо у споживача є газ, значить, вони вчасно і без незручностей для споживачів виконали всю свою роботу, і газорозподільна мережа працює справно.

Чому тарифи на розподіл газу різні у різних регіонах, а у деяких містах – менші?

Щороку для кожного оператора ГРМ НКРЕКП встановлює окремий тариф на розподіл газу. Його розмір залежить від обсягів розподіленого газу, кількості споживачів, довжини газових мереж, території обслуговування. Чим менша протяжність газових мереж і більша кількість споживачів та обсяг розподіленого для них газу, тим нижчий тариф. І навпаки. Якщо пояснювати на пальцях, то, наприклад, «Харківміськгаз» розподіляє великі обсяги газу на невеликій території, і 500 тисяч споживачів утримують 8 тисяч кілометрів мереж. А на Чернігівщині менша кількість споживачів, 357 тисяч, утримують майже вдвічі більшу протяжність мереж – 14 тисяч. Якщо розділити вартість утримання мережі на приєднаних до неї споживачів, то в Харкові таке утримання обходитиметься споживачам дешевше, ніж на Чернігівщині, де газопроводи тягнуться сотні кілометрів до відносно невеликих сіл.

Як газовики обслуговують труби, які лежать під землею?

Для цього у облгаза є спеціальна служба – комплексно-приладового обстеження. Її фахівці пішки, зі спеціальними приладами, які влаштовані по принципу металошукачів, обходять траси пролягання газопроводів. Або ж використовують для цього спеціальну автолабораторію. Прилади допомагають діагностувати стан підземних газопроводів, і провести ремонти і заміну труб чи ізоляційного покриття там, де це потрібно.

Також для підтримання газопроводів у справному стані та їх захисту від зовнішніх чинників використовуються станції катодного захисту (СКЗ), які теж є частиною газорозподільної мережі.

Чому я маю платити за ремонт газової системи і приладів у своєму будинку, якщо вже плачу за розподіл?

Закон про ЖКГ визначає, що про утримання, технічне обслуговування і ремонт всіх внутрішніх систем (не лише газових, а й електропостачання, водопостачання тощо), має потурбуватися власник приміщення, або управитель (про мережі загального користування у багатоквартирних будинках). Тобто власник або управитель має обрати і найняти фахівця, який відремонтує електропроводку, водопровід чи газопровід у будинку, квартирі та під’їзді, і замінить розетки, кран у ванній чи газовий котел. У випадку з газовою системою та газовими приладами, це має бути виключно організація з відповідними дозволами на проведення газонебезпечних робіт. Її споживач може обрати самостійно.

Чому труба, яку я проклав, перейшла у чиюсь приватну власність?

Понад 90% газопроводів Чернігівської області належать державі. Дійсно, люди прокладали окремі фрагменти газопроводів, об’єднуючись у вуличні кооперативи, або ж частину коштів виділяв колгосп — це були цільові кошти державного бюджету. Ці фрагменти – тупикові, вони не функціональні без приєднання до загальної газової мережі, міжселищних газопроводів і газорегулюючих пунктів. Після будівництва такі фрагменти передавалися до комунальної власності, а звідти – до державної. Держава ж в особі Міненерго делегувала «Чернігівгазу» як оператору ГРМ обслуговування газорозподільної мережі.

Чому я маю платити за розподіл, якщо зараз я не користуюся газом?

За розподіл газу, за чинним українським законодавством, сплачують всі споживачі, які механічно приєднані до газорозподільної мережі. За встановленим НКРЕКП механізмом нарахувань, сплата відбувається за принципом річної замовленої потужності, тобто розраховується, виходячи з обсягу газу, який використав за рік конкретний споживач. Навіть якщо у певний період він не користується газом, він зможе зробити це будь-якої миті, адже мережа підтримується в робочому стані, і в ній є необхідна для нього кількість газу. Також НКРЕКП встановила мінімальну річну замовлену потужність для споживачів, які не використовують газ у певний період, або використовують мінімально. Вона відрізняється в залежності від груп споживань – для споживачів лише з газовою плитою це 39 куб. м, для абонентів з плитою і газовою водонагрівальною колонкою — 126 куб. м, і для абонентів з газовим опаленням — 314 куб. м. на рік. Такий механізм нарахувань встановлений державою, яка і є власником газорозподільних мереж.

Я можу відмовитися від послуг облгазу, а газорозподільну мережу обслуговуватиме хтось інший?

У цього когось іншого має бути відповідна ліцензія на діяльність з розподілу газу. Для ведення такої ліцензійної діяльності і отримання ліцензії потрібно мати відповідну матеріально-технічну базу, спеціалізоване дороговартісне обладнання, починаючи від течошукачів і закінчуючи зварювальними установками і автолабораторіями для діагностики зварювальних швів, прилади, запаси труб та інших розхідних матеріалів, аварійну службу з відповідним спецтранспортом, диспетчерські системи, навчених фахівців, які знають і дотримуються всіх вимог та регламентів газонебезпечних робіт. Якщо ж залишити мережі без обслуговування, за декілька років вони перетворяться на металобрухт.