Перший прапор, пожежа в кінотеатрі і замовне убивство. Чернігів у незалежній Україні. Частина 1. Початок 90-х

30 років тому – 24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення Незалежності України. Одним з чотирьох його співавторів був і наш земляк Левко Лук’яненко.

За проголосувала більшість депутатів – 346 із 363, присутніх у залі (усього – 450). З того часу життя країни і Чернігова у тому числі почало новий відлік.

На 30-ту річницю цієї історичної події пропонуємо згадати, яким було життя у Чернігові протягом цих років. Сьогодні – перша частина. Про початок 90-х у місті над Десною.

1991. Політика і телебачення

Наступного дня на Красній площі у Чернігові відбувся чисельний мітинг за ініціативи крайової організації Народного Руху України. Оратори вітали чернігівців з Незалежністю, вимагали провести «департизацію» державних та правоохоронних органів, розпустити обком, міськоми і райкоми компартії і скликати позачергові сесії обласної та міської рад, а також звільнити чиновників, які під час серпневого путчу (19-21 серпня) підтримували заколотників з ДКНС (ГКЧП).

27 серпня першою на події, що відбувалися вже у незалежній Україні відреагувала обласна рада, яка через газету «Деснянська правда» спростувала звинувачення про те, що чернігівські депутати нібито підтримували путчистів. Президія облради заявила, що «голова, заступник чи виконавчий комітет ніяких офіційних заяв, рішень або розпоряджень на підтримку антиконституційного комітету не приймали». Також облрада відзвітувала про одностайне схвалення рішення Верховної ради щодо проголошення Акту про Незалежність.

Ще через два дні (29 серпня) у Чернігові відбулася позачергова сесія Чернігівської міської ради на чолі з головою міськради і виконкому Валентином Мельничуком, який ще 19 серпня лежав у інфарктному відділенні лікарні. Сесія вперше транслювалася на вулицю.

Валентин Мельничук попередив присутніх, що в умовах договірних відносин, які склалися у новому суспільстві, «зима буде важкою», оскільки більшість колгоспів і радгоспів відмовилися виконувати планові поставки зерна і м’ясопродукції.

Також стало відомо, що напередодні були опечатані і взяті під охороно міліцією приміщення міського комітету КПУ. Сталося це у відповідь на указів Президії Верховної ради «Про власність Компартії України» та «Про тимчасове припинення діяльності Компартії України».

Багато депутатів нарікали на відсутність якихось урочистих подій чи святкувань, вимагали розслідувати бездіяльність міської ради у критичний момент 19-21 серпня.

На сесії депутати вирішили якнайшвидше встановити у залі синьо-жовтий прапор і підняти такий самий над будівлею міської ради «поряд із державним» (на той час державним поки лишався радянський прапор). Також було ухвалено рішення про запуск до кінця року міського телебачення.

Прапор підняли 4 вересня після відповідного рішення Верховної ради – на той час він уже став державним. Прапор керівництву міської ради вручили представники Народного Руху України.

В обумовлені строки почало роботу і міське телебачення. Крім того, у 1991 році у Чернігові відбулося ще кілька знакових подій. Зокрема, у школі №1 відкрився перший український клас.

Також обласна рада ухвалила передати храм Михайла і Федора (біля військового шпиталю) релігійній общині Української автокефальної православної церкви. А у колишніх партійних будівлях поселилися потрібні містянам установи – медичне училище, Деснянський суд, Чернігівський обласний суд, станція швидкої допомоги.

І ще один цікавий момент: 1 грудня на референдумі Акт про Незалежність України підтримали 91,5 % виборців Чернігова. Це навіть вище, ніж у середньому по Україні (90,3 %). Тоді ж на виборах президента України у Чернігові, як і в цілому по країні переміг голова Верховної ради Леонід Кравчук.

1992. Друга міська лікарня і пам’ятник Шевченку

Головна загальноукраїнська подія – поява купоно-карбованців, що прийшли на зміну відрізним «карткам споживача» (з ними можна було розраховуватися радянськими рублями). Відпущені ціни на продукти харчування зростили кожного місяця.До Росії і Польщі чернігівці масово їздили продавати продукти харчування та промтовари.

У Чернігові указом президента України представником президента в Чернігівській області (фактично – посада голови ОДА, яких тоді ще не існувало) призначений Валентин Мельничук.

Міську раду у травні очолив Віталій Косих, який до цього два роки працював заступником голови. Хоча розглядалися варіанти з іншим заступником  Олегом Білоусовим і навіть сумісництво Валентина Мельничука. У підсумку депутати обрали Косих, який мав тимчасово, до наступних виборів, керувати містом.

На Валу у вересні відкрили пам’ятник Тарасу Шевченку. Його автор – народний художник України (потім – лауреат «шевченківської» премії Володимир Чепелик. Пам’ятник став на той час унікальним для України і лишається одним з небагатьох на тепер, який зображує Тараса Шевченка в молодому віці – орієнтуючись на його вигляд у 33 роки, під час перебування в Прилуках.

Також цього року у місті відкрився новий вищий навчальний заклад – інститут регіональної економіки та управління, який відразу ж у народі отримав скорочену назву «регіоналка». Його першим ректором став доктор економічних наук Олександр Степанов. Навчання було платним, а для вступу не потрібно навіть було здавати іспити. Достатньо було пройти співбесіду.

1 грудня 1992 Чернігівська міська рада затвердила Герб Чернігова – срібний щит, на якому розташований чорний коронований орел із золотим дзьобом і лапами. Орел тримає лівою лапою по діагоналі золотий хрест. Базою для герба став герб Чернігова і всієї Чернігівщини XVIII-XIX століть.

У червні у новому корпусі на вулиці 1 Травня відкрилася міська лікарня №2. А на вулиці Савчука – щойно добудована школа мистецтв.

Головні ласощі для чернігівців – швейцарське морозиво «Пінгвін», яке продавалося з двох пересувних точок (переважно стояли на Центральному ринку і Красній площі) та у стаціонарному кафе біля готелю «Україна».

1993. Згорілий «Щорс» і військовий ліцей

В Україні стартувала видача приватизаційних ваучерів, які дозволяли кожному громадянину стати співвласником державних підприємств. У червні почалися страйки шахтарів Донбасу, які вимагали не лише підвищення зарплат, але і переобрати парламент і президента. А тим часом лідерка секти «Біле братство» Марія Деві Христос (Марина Цвігун) прогнозує на 24 листопада кінець світу і з прихильниками пробує захопити Софіївський собор у Києві.

В цьому році в Україні з’явився стільниковий телефонний зв’язок, а під кінець року по всій країні почалися віялові вимкнення електроенергії – по черзі у кожній області.

У Чернігові вщент згорів «синій зал» тодішнього кінотеатру імені Щорса. Такої пожежі у місті не було з часів Другої світової війни. Наступні два роки у центрі міста стояло згарище. Після цього будівлю відновили.

Як відлуння страйків на Донбасі у Чернігові відбувся один з найбільш чисельних мітингів на Красній площі. Більше 10 тисяч чернігівців вимагали індексувати зарплати, що мало би компенсувати стрімке зростання цін.

У вересні за парти новоствореного при льотному училищі ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою сіли перші курсанти. Саме училище за 2 роки було розформовано, але ліцей працює дотепер.

Чернігівські підприємства переживають скрутні часи. «Хімволокно» скорочує випуск капронових технічних ниток та кордних тканин і консервує частину обладнання. «Чернігівський радіоприладний завод» шукає варіанти співпраці з іноземними партнерами (американська компанія АТ&Т) і проводить конверсію, намагаючись налагодити випуск товарів для побутових споживачів. А у сусідній Городні припинив існування завод «Агат», який з 1989 року випускав кольорові телевізори.

1994. Перше замовне убивство і нічний ресторан

Президент Леонід Кравчук підписав документ про ліквідацію усієї ядерної зброї. В обмін на це до кінця року США, Росія та Велика Британія підписали Будапештський меморандум, яким гарантували територіальну цілісність незалежної України. Про цей документ, починаючи з весни 2014 року, згадують ледь не щодня.

У липні відбулися дострокові вибори президента. У другому турі у Чернігові, як і у більшості України в цілому, перемогу здобув уродженець Чернігівщини Леонід Кучма.

Перед тим у березня на виборах до Верховної ради Чернігівська область у кілька спроб обрала 11 депутатів. Серед них – той самий Леонід Кучма (пізніше відбулися довибори), Іван Плющ, Віталій Масол, Левко Лук’яненко… У самому Чернігові перемогу здобув комуніст Геннадій Долженко.

Відбулися і перші місцеві вибори. Чернігівську міську раду у результаті очолив діючий керівник Віталій Косих. Головою обласної ради став Петро Шаповал.

Голосний корупційний скандал: директора Чернігівської ТЕЦ і депутата райради Віталія Косарева звинуватили у розтраті державного майна в особливо великих розмірах. Утім, справа нічим не завершилася.

З приємного – перша олімпійська медаль в історії незалежної України, яку у Ліллегаммері (Норвегія) державі принесла біатлоністка з Прилук Валентина Цербе.

Проведена капітальна реконструкція автомобільного мосту через Десну.

Лише у 1994 році у місті остаточно скасували норми «сухого закону», які діяли ще з середини 80-х. У Чернігові дозволили торгувати алкоголем до 21:00, а у закладах громадського харчування – до 23:00. Раніше було – до 19:00.

Також дозвіл на роботу в нічний час – із 23:00 до 6:00 першим у Чернігові отримує ресторан «Дружба».

Одне з перших резонансних замовних убивств відбулося у Чернігові. Сімома кулями (з них 6 – у голову) було вбито 55-річного Сергія Спутая, відомого у кримінальних колах «злодія у законі» на прізвиська «Сірий» та «Авторитет». Раніше він був засуджений п’ять разів (у тому числі – грабіж, бандитизм). Крім версії кримінальних розборок за контроль над різними комерційними структурами, розглядалася і версія помсти, адже на початку року, згідно з оперативними даними правоохоронців, у казино «Градецька» між Спутаєм та представником іншого кримінального угрупування Олександром Попковим стався конфлікт. Після цього Попкова сильно побили на вулиці Рокосовського невідомі. Від отриманих травм він помер.

1995. Церковне протистояння та голова у туалеті.

Початок ваучерної приватизації в Україні. Міська та обласні ради формують списки об’єктів, які будуть виставлені на приватизацію. У місті, як і по всій країні виникають фонди, які скуповують ваучери у людей. Зазвичай – за копійки.

Крах фінансових пірамід. Прикмета року – регулярні мітинги вкладників, які втратили свої кошти.

У Києві пройшла церемонії прощання з патріархом Київським і всієї Руси-України Володимиром (Романюком), який у 1993 році був митрополитом Чернігівським, а помер – за загадкових обставин. Бійці «Беркута» кийками та сльозогінним газом намагалися зупинити процесію і не допустити поховання предстоятеля Української православної церкви на території Софійського собору. Проте кордон було прорвано, але на територію Софії пройти не вдалося, тож Володимира поховали прямо на тротуарі – біля брами храму. Після цього спецпризначенці жорстко розігнали учасників процесії, били лежачих, топтали прапори і затримали кількох активістів.

У Чернігові того ж року прихожани УПЦ КП намагаються потрапити до Борисоглібської і Катерининської церков, де працювали музеї. Лише за 10 років влада передасть другу з них вірянам, що спричинить новий етап протистояння між Українською православною церквою (КП) та філією Російської православної церкви в Україні (МП).

У Чернігові вийшов перший номер історичного журналу «Сіверянський літопис». Його засновниками стали Інститут історії України НАН України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, тодішній Педагогічний інститут імені Т.Г. Шевченка та Національна спілка краєзнавців України.

У громадському туалеті на вулиці Музичній знайдена голова чоловіка. Злочин розкрили за два місяці.

У Чернігові відкрили нове підприємство – Експериментальну фабрику спортивного одягу, яка мала випускати спортивні куртки. Утім, через нестачу коштів фабрику було укомплектовано лише частково – замість 180 швейних машин придбали тільки 75. Нині у будівлі на вулиці Інструментальній, яка була зведена на початку 1995-го для фабрики, працює швейне підприємство ТК-Стиль.