Ліві квитки у чернігівських автобусах: правда чи наклеп?

Неодноразово доводилося чути про те, що галузь пасажирських перевезень у Чернігові – ледве не збиткова. Особливо сильно ця теза розганяється напередодні запланованого підвищення тарифу на проїзд у громадському транспорті. Мовляв, водіям, щоб не переїхали у Київ чи Польщу, треба платити більше, запчастини і паливо постійно дорожчають – і без зростання ціни перевізники не виживуть і закриють маршрути.

З іншого боку, усі ці нібито економічно обґрунтовані розрахунки тарифів найчастіше нічим не підкріплені, оскільки в них відсутній головний критерій – кількість перевезених пасажирів. Без цієї цифри обрахувати собівартість поїздки неможливо. А запроваджувати в автобусах валідатори для безготівкової оплати (і заодно – обліку перевезених людей) самі перевізники не поспішають.

Цікаво, що аж три роки тому, у листопаді 2018-го, коли приватні перевізники подавали до міської ради свої розрахунки вартості проїзду, лише один із них указав цифру, нижчу за тариф… ухвалений лише цієї осені: 7,80 грн для автобуса № 17. При цьому решта наполягала на ціні, вищій за 8 грн. Рекордсменом мав бути автобус № 25 з «обґрунтованим» тарифом 11,45 грн за квиток. Виходить, що наступні три роки всі перевізники працювали у величезний збиток (тариф був – 6 грн), а з 1 жовтня цього року, коли ціни підняли до 8 грн, лише один із них вийшов на мінімальний прибуток? Навряд чи в це хтось повірить.

Звісно, можна виправдатися завищеними ставками (мовляв, у процесі перемовин із владою сторгуємося) або економією на інших видатках. Але навряд чи різниця буде аж такою.

Здавалося б, якщо наполягаєте на підвищенні, то маєте бути зацікавлені у точності розрахунків. Але ні. Можливо, там, де декларуються втрати, існують інші джерела доходу?

Усе почалося з образи

На два з таких можливих джерел доходу звернула увагу чернігівка Галина Макаренко. До літа 2021 року вона працювала кондукторкою на автобусному маршруті № 1, який возить пасажирів від «Епіцентру» ледь не через усе місто і до Старого Білоуса. Із липня вона там не працює і тоді ж звернулася до контролюючих органів із заявами. Перша стосується роботи неоформлених працівників (жінка каже, що сама тривалий час працювала у такому статусі), а друга – про схему, яка дозволяє приховати значну частку денної виручки. Пані Галина вказує, що на маршруті № 1 така формула активно використовується. Але про все по порядку.

Історія почалася після того, як робочий конфлікт призвів до відсторонення, а за ним і фактичного звільнення.

– Це було в середині червня. Водітєль наш посадив у салон дві жіночки, я їх не знала. Подошла і кажу їм: «У нас по Белоусу проїзд – 6 гривень». А вони мені: «Хто ти такая?! Нас Коля везе», – згадує Галина Макаренко.

– Я не поняла. Це ж 12 гривень – моя виручка, з якої зарплату платять. Кажу водітєлю: «Останові». Вони вийшли. Коля їх, навєрно, і нацькував.

Після того інциденту, каже кондукторка, її покарали – застосували «вищу міру покарання» на підприємстві, яка полягає в тому, щоб не призначати на рейси протягом двох тижнів. Заробіток кондуктора – 10 % від виручки, тож такі «канікули» серйозно відбилися би на зарплатні. Рішення про відсторонення нібито ухвалив Валерій Корень – підприємець, який за договором з міської радою обслуговує цей маршрут.

– Він мені каже: «Галіна, не будєм тєбя пока сажать на маршрут. Поступіл звонок, што ти ругалася і висаділа людей», – згадує розмову жінка.

Коли вона спробувала пояснити, як усе було насправді, почула фразу, яка дуже образила. Перевізник, мовляв, різко відповів їй, що не хоче і розмовляти на цю тему.

– Мнє так больно било. Мнє 60 років. Он по возрасту почті як син. Спросив би, як все вийшло. Чєловєчєскоє отношеніє…–бідкається Галина Макаренко.

Жінка так перейнялася, що наступного дня з дуже високим тиском потрапила до лікарні і лікувалася приблизно два тижні, половину з яких – без офіційного лікарняного.

Звільнення і звернення

Ще протягом цих двох тижнів до кондукторки доходили чутки, що її хочуть взагалі звільнити. Вони підтвердилися після дзвінка до перевізника – він сказав готуватися на звільнення. Галина Макаренко після всього, що відбулося, за роботу не чіплялася і за деякий час, запросивши ще й сина для спілкування з роботодавцем, питання вирішила, отримавши навіть гроші за офіційну частину лікарняного і… відпускні, які стали для неї сюрпризом. У бухгалтерії заявили, що вона у травні буцімто відпочивала, хоча жінка заяву не писала і демонструє власний записник, де записувала виручку за кожен день роботи: там не менше 15 дат із кількістю проданих квитків біля кожного. Кілька дат – ланцюжками по 4 дні поспіль, а найбільша пауза – 4 дні.

Як би там не було, до цих нюансів у жінки претензій немає – з нею розрахувалися. Але попередня образа і те, як з нею спілкувалися при звільненні, підштовхнули звернутися із заявами до контролюючих органів.

– Як хочете, так і називайте: чи раді справедливості, чи щоб помститися… Мені от нєго нічого не треба, але хай перевірять. Єслі все по закону – хай буде так. А єслі ні – хай хоч штраф заплатить… Мені посовєтовалі юриста біля бившей «Дружби», який консультує безплатно, – каже Галина Макаренко.

Наслідком стали звернення до податкової. Одне з них досить банальне для українських реалій – наявність неофіційно працевлаштованих людей на підприємстві. Кондукторка каже: сама працювала тривалий час на таких умовах з 2016 року по лютий 2020-го. І лише після того була оформлена за всіма правилами.

Забігаючи наперед, відзначимо: це звернення переслали в управління Держпраці, а звідти повідомили: порушень у результаті проведеної позачергової перевірки – не виявлено. Інспектори вивчили документи і зазначили очевидні речі: трудовий договір укладено з 7 лютого 2020 року, відпустка надавалася, а за невикористані дні – була компенсація.

«Державних інспекторів не наділено правом проведення бухгалтерських розрахунків, слідчих дій для встановлення фактів, які підтверджують або спростовують здійснення роботодавцем, не зафіксованих у письмовій формі», – ідеться у відповіді.

Тобто суть наступна: у документах усе без порушень, а як було направду – ми розслідувати не можемо.

До речі, відповідно до трудового договору, який вивчили інспектори, ідеться про 40-годинний робочий тиждень. Галина Макаренко каже, що працюють кондуктори по 14 годин на добу без перерви зазвичай 5 днів поспіль (але коли не вистачало працівників, то і виходили на шостий) із двома вихідними. Разом набігає не менше 70 годин.

Магічний рулон квитків

Значно цікавішою для розуміння руху грошей є схема продажу квитків, яку викрила Галина Макаренко. Перевізник усе спростовує (про це – нижче), але навіть у теорії формула є як мінімум цікавою для правоохоронців.

За словами Галини Макаренко, кондуктор на маршруті продає три види квитків: учнівський, по місту (8 грн) та в Білоус (10 грн). Але крім них є ще один – позначений збоку зеленим хрестиком, який видно тільки на рулоні. На торці кожного окремого тоненького квитка позначка стає непомітною.

– Учнівські і по городу ми продаєм і записуєм в КОРО(книга обліку розрахункових операцій – прошнурований та зареєстрований у податковій документ. – Прим. авт.) усі,а по Білоусу – лише 10–15 «чистих», а решту квитків – з іншої бобіни, – пояснює жінка.

КОРО – документ суворої звітності: у ньому щодня вказують, з якого номера починається відлік квитків та на якому завершується. Так можна відстежити кількість проданих білетів.

За її підрахунками, щодня не обліковується від 100 до 120 таких квитків. Їх записують лише для внутрішньої звітності.

Далі порахувати нескладно: принаймні 100 квитків по 10 грн з 12 автобусів (така кількість указана в договорі) – 12 тис. грн на день з одного маршруту, які ніхто не бачить. На місяць – 360 тис., на рік – 4,3 млн грн, з яких не платяться податки.

– Я якось продала 148 штук таких квитків, забулася – і все записала в КОРО. Зранку дзвонять і вичитують мене: мовляв, Галіна, що ти наробила?! Кажу: буде перевірка – заплачу штраф, – згадує колишня кондукторка.

Перевізник заперечує, органи не знаходять

Ми поспілкувалися з цього приводу з підприємцем Валерієм Коренем, який обслуговує маршрут. Чоловік підтвердив, що у нього після звернень колишньої працівниці були перевірки. Перевізник пояснює такі дії Галини Макаренко бажанням помститися за звільнення, а саме звільнення – підвищеною конфліктністю жінки.

– Она конфликтная. И с пассажирами, и водители с ней не хотели работать. Мы думали: ладно уже, но становилось только хуже, – коментує Валерій Корень. – А когда мы ее уволили, захотела ото мстить – и начала писать.

Також серед його претензій – невелика виручка від працівниці. Мовляв, на підприємстві не виключають підозри, що частину коштів за продані, але не відірвані квитки працівниця приховувала.

Галина Макаренко ж заявляє: жодних фінансових претензій до неї на роботі не висували, а низьку виручку пояснює тим, що її часто ставили на ті машини, рух яких починався після ранкової години пік, коли люди масово їдуть на роботу.

Валерій Корень заперечує всі закиди колишньої працівниці і посилається на результати перевірок:

– Меня проверяли и Держпраця и налоговая. Ничего не нашли.

Галина Макаренко обурена «відписками», які їй приходять з усіх відомств, куди вона зверталася:

– Транспортна прокуратура прислала, Держпраця, податкова… Усі пишуть усі отмазки. У мене тисяча вже таких листів. Це все равно, що стукати в закриті двері.

В управлінні транспорту Чернігівської міської ради також розводять руками: мовляв, перевірки від тих органів, які можуть їх проводити, були і ні до чого не призвели.

– Ми ж, як управління транспорту, не маємо права втручатися в господарську діяльність перевізника, тому журнал звітності КОРО ведеться виключно для податкової, ми його не перевіряємо, – каже заступниця начальника управління Наталія Сікач.

***

Для того, щоб провести власну «мініперевірку», наші журналісти перед виходом цього матеріалу, у п’ятницю, 24 грудня, покаталися в кількох автобусах на маршруті № 1. У четвертому нам пощастило зафіксувати «зайву» бобіну квитків із характерною позначкою збоку.

Не зелений хрестик, а спіраль темно-синього кольору, проте це вже несуттєво. Звісно, пояснень наявності рулону може бути чимало і він не доводить злочинний умисел, проте це мало би змусити податківців хоча б відповідальніше поставитися до таких історій.