[ad_1]
12 січня у всьому світі та зокрема у Чернігові відзначають День доньки. Це одне з тих самих сімейних свят, під час яких батьки вітають своїх донечок, а інші родичі – безпосередньо батьків, із тим, що вони виховали таких розумниць та красунь.
Ми ж, у свою чергу, вирішили поспілкуватися саме з чернігівськими татусями, які виховують своїх прекрасних донечок, та поставили їм два простих та одночасно складних запитання: «Як змінилось їхнє життя після народження доньки?» та «Татова доця» – це про їхні стосунки із донькою? Якщо так, то в чому це проявляється?». Відповіді на ці запитання та просто слова батьківської любові читайте далі в нашому матеріалі.
Заступник директора Чернігівського драмтеатру Олександр Майшев про свою 8-річну доньку Маргариту:
– Народження дитини вносить свої корективи у сталий графік. З’являються нові зобов’язання, відповідальність, ти починаєш кружляти навколо власної дитинки. Але це приємні турботи. Зараз моїй Маргоші майже 9 років, а я навіть не встиг зрозуміти, як вона так швидко виросла у мене на очах. Мати доньку для татуся – це неймовірна, шалена подія, повний виліт у космос! Скільки про батьківство не читай чи пиши – все одно в тебе все буде по-іншому, неможливо уявити всю цю хвилю нових почуттів. Стовідсотково змінився і я сам. Помічаю, що став більш емоційнішим. Тепер і мені якусь комашку шкода. Вона навчила бути щасливим у дрібницях. Кожна її перемога, її нові досягнення надають мені безмежну енергію життя. Для доньки ти хочеш бути і другом, і порадником, і трішки бешкетником. Найголовніше – говорити. Завжди говорити з дитиною. Як багато проблем і комплексів сучасних дорослих було б вирішено, якби з ними більше говорили в дитинстві з позиції порадника, а не командира. А ще, шановні татусі, найчастіше говоріть компліменти своїм маленьким донькам.
– Із самого її народження всі почали казати, що це моя копія – «татова доця». І це не просто зовнішня схожість. Дещо бачу в ній і риси свого характеру. Змалечку її цікавило те, чим займається тато, спостерігала. У нас з’явилися навіть свої власні секретики. Ми з трьох років почали ходити в театр. Спочатку в театр ляльок – подивилися майже всі вистави там, а тепер вона охоче приходить до мене в театр. Вона і друг, і помічниця, і порадниця, і навіть у чомусь учитель. Я цим горджусь!
Ведучий заходів Рома Назар про свою 5-річну доньку Єву:
– С рождением дочки я стал максимальным добряком. На свадьбах, которые я веду, когда невесты танцуют со своими папами, то уже лет пять выхожу из зала. У меня подкатывает ком к горлу и слезы наворачиваются на глаза от ощущения того, что меня это тоже ждет. От этого становится где-то страшно, иногда грустно, одним словом – волнительно. По моему мнению, лучшие игры для дочери – с папой. Ты приходишь домой, а эти теплые ручки и любящие глаза всегда очень ждут. И ты в этот момент таешь, каким бы брутальным мужиком ты ни был!
– Каждый папа думает, что его доченька прям его, папина. И проявлений здесь очень много, но самое главное, что она для тебя принцесса. Ты для нее готов даже тигра поймать за хвост! Вот ради мальчика не уверен, что папы готовы на такие подвиги. Отцы с сыновьями всегда ведут себя строже, а вот с девочкой ты становишься мягким медвежонком для нее. Ты с ней играешь и только что был лошадкой, а через минуту уже подружка-принцесса, которой она делает макияж.
Секретар Чернігівської міської ради Олександр Ломако про свою 11-річну доньку Дашу:
– Життя змінилося кардинально. Даша – моя перша дитина. І коли вона народилася, змінилося все. У житті стало більше сенсу, радості та відповідальності. Зараз їй одинадцять, але вона завжди буде моєю маленькою любою дівчинкою.
– Даша дійсно «татова доця». Ми дуже схожі, як зовнішністю, так і загалом. Із самого народження Даша – моя копія. Я відчуваю, що являюся прикладом та наставником для неї зараз. Стараюся проводити час удвох, запрошую на побачення в кафе, не так давно організували мініподорож та провели три дні в Римі тільки удвох. Особливої програми у нас не було. Ми гуляли, спілкувалися, їли морозиво та годували птахів. У будь-якому віці доньці важливо відчувати підтримку батька. Я це розумію та намагаюся відповідати цьому критерію – завжди підтримувати, оберігати та захищати свою донечку, бути для неї опорою та наставником. Взагалі, мати доньку – це велике щастя!
Організатор та ведучий масових заходів Богдан Процко про свою 18-річну доньку Злату:
– Неймовірні щастя та радість, які важко передати словами! З’явилася на світ нова людина – дівчинка з відповідним для неї ім’ям Злата, а в мене суперемоції – я став батьком. Коли забирав доньку та дружину з пологового будинку, усі близькі та рідні були в очікуванні нашого приїзду. І ось цей найважливіший момент у житті – ми в теплому домашньому осередку разом із донечкою. А потім – прислуховування до кожного її подиху, до кожного руху. Перші слова, кроки, її виховання, дитячий садок, різноманітні музичні, спортивні гуртки, перші виступи на сцені, навчання в школі. І це все у своєму житті разом із донею проходиш знову і знову, та по-новому. Непередавані відчуття!
Для справжнього батька це величезна відповідальність та опіка, опора та підтримка, будь-яка допомога в усьому і безмежна, справжня любов! І це все як зі сторони батька, так і зі сторони доні, та на все життя. Бережіть і цінуйте своїх донечок!
Ведучий Українського радіо: «Чернігівська хвиля» Андрій Соколов про свою 16-річну доньку Марію:
– Народження доньки докорінно змінило моє життя. Тим паче я й хотів доньку, на відміну від більшості своїх друзів, які хотіли синів. А я чомусь – доньку. Вона навіть мені наснилася одного разу. Важко, щоправда, сказати, чи схожа та дівчинка зі сну на мою Машу, проте було таке видіння. Найбільше подобалося в її дитинстві, коли я повертався додому, а вона бігла назустріч, розмахуючи косичками, зі словами: «Тато прийшов! А шо ти мені приніс?». Із народженням доньки я зрозумів, що таке відповідальність.
«Татова доця» – так каже багато людей з оточення, маючи на увазі нашу зовнішню схожість. Можливо, так і є, не мені судити. Мабуть, ще ми схожі почуттям гумору й потягом до вивчення мов.
Источник: 0462.ua
[ad_2]
Источник: 0462.ua