Батуринська трагедія – як це було. Сьогодні – чергові роковини

Сьогодні, 13 листопада, Україна віддає данину пам’яті жертвам одного з найтрагічніших епізодів української історії – «батуринської різанини».

Знищення Батурина московськими військами – каральні дії московських військ із захоплення і знищення столиці гетьмана Івана Мазепи Батурина і його мешканців, що були проведені 13 листопада 1708 року.

Що сталося у 1708 році

13 листопада 1708 року центр політичного життя Гетьманщини – Батурин (тут розташовувалися Генеральна військова канцелярія, Генеральний Суд Лівобережної України, проживала і працювала політична, військова та культурна еліта) було не просто розграбовано, а буквально стерто з лиця землі.

За наказом російського царя столицю Гетьманщини, улюблене дітище гетьмана Івана Мазепи, було втоплено в крові і знищено. Ім’я самого гетьмана піддано анафемі та затавроване печаттю зрадника. Під час цих дій, московські війська вирізали всіх мешканців міста, незалежно від віку і статі. Так розплатилася Україна за своє прагнення до волі.

Історики кажуть, що жертвами у Батурині стали від 6 до 7 тисяч мирних громадян, від 5 до 7 тисяч військовиків. Разом – 11–14 тисяч батуринців, сердюків, козаків.

Тогочасні європейські газети так описували події у Батурині: «Страшна різанина», «Вся Україна в крові», «Жінки і діти на вістріях шабель». Такими назвами виходили провідні газети Франції. Вони писали, що «страшний цар жадібний до крові в Україні… Всі мешканці Батурина, незважаючи на вік і стать, вирізані, як наказують нелюдські звичаї московитів»; «Вся Україна купається в крові. Меншиков показує жахи московського варварства».

Що стало приводом

Під час Північної війни мж Швецією та Московським царством гетьман Іван Мазепа переконався в тому, що цар Петро І нищить основи української державності і порушує зобов’язання обороняти Україну від поляків, що являло собою основу угоди 1654 року.

Український гетьман перестав вважати себе зобов’язаним зберігати вірність цареві і 7 листопада 1708 року, коли Карл XII ішов на Москву через територію України, пристав до нього разом зі старшиною та козаками і надав шведам підтримку продовольством.

Дізнавшись про це московський цар Петро І дає наказ Меншикову знищити гетьманську столицю.

Військо Меншикова налічувало від 15 до 20 тисяч драгунів, але Батурин на той час був укріпленою фортецею з великою кількістю гармат. Тож московити не пішли в атаку, а спробували схилити захисників на капітуляцію. Ті відмовилися, але окупанти знайшли можливість таємно пробратися у місто і влаштувати там різанину.

Чому українське військо програло

Історики виділяють дві версії поразки українських оборонців. Від часів «Історії Русів» до сьогодення основною причиною поразки вважалася зрада наказного полковника Прилуцького полку Івана Носа, який виступав за підкорення московитам та через вірних собі людей вказав агресорам таємний хід у фортецю.

Однак, існує й новітня версія історика Сергія Павленка. На підставі аналізу документів він припускає, що падіння гетьманської столиці сталося не через зраду Носа.

За цією версією, командування московського гарнізону, який до 1708 року перебував у Батурині, добре знало, де розташовані вилазки та потаємні ходи Батуринської фортеці. І саме московські стрільці із колишньої залоги підказали Меншикову шлях до фортеці.

Також не виключена третя версія. Полковника Носа, який схилявся до капітуляції, арештували і, щоб доповісти про це Мазепі, до нього через підземний хід направили вістуна. Ймовірно, московські драгуни схопили гінця і той під тортурами міг пояснити як вибрався з оточеного міста.

Що було далі

Після зруйнування Батурин 40 років стояв пусткою. На згарищі було заборонено будуватися і селитися. Гетьманську столицю перенесли до Глухова.

Відродження міста розпочалося в 1750 році за гетьмана Кирила Розумовського.

У новітній час, після здобуття Україною незалежності, було створено Батуринський державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», який у 2008 році одержав статус національного.

Упродовж 2008-2009 років було відтворено дерев’яні укріплення Цитаделі, а на її території – гетьманський будинок, скарбницю, Воскресенську церкву, криницю.

Відреставрували і палац Кирила Розумовського, а в приміщенні колишньої церковнопарафіяльної школи відкрили Музей археології Батурина. В історичному центрі було облаштовано майдан Гетьманської слави, який прикрасили скульптурні композиції, що відображають героїчне минуле Батурина.

Сьогодні кожен може вклонитися пам’яті батуринців, які прийняли мученицьку смерть у 1708 році. Для цього у Цитаделі Батуринської фортеці у 2004 році зведено пам’ятник жертвам Батуринської трагедії – величезний кам’яний хрест.