Українська мова у Чернігові: як розвивають та як утискають

«Все життя розмовляла російською, але після того, що вони роблять, більше не хочу цією мовою розмовляти, буду намагатися українською», — такі слова автор цього матеріалу почув у черзі до магазину на вулиці Доценка у Чернігові наприкінці лютого 2022-го року.

Дійсно, українська мова стала важливим водорозділом, яка відрізняє українця від росіянина, свого від окупанта (адже окупанти, як правило, українську навіть не розуміють). Й, врешті-решт, українська мова – це єдина державна мова Української держави протягом усіх 32 років, після того як у 1991-му році була відновлена Незалежність України.

Навесні цього року Чернігівська ОВА прийняла «Програму сприяння функціонуванню української мови як державної в Чернігівській області на 2023 – 2028 роки» (для простоти далі ми її називатимемо мовною програмою. Добре?). Тож ми вирішили дослідити про що саме ця програма, які пропозиції до неї не увійшли та чи захищені права україномовних українців у Чернігові.

Про що програма

—Головною метою Програми є забезпечення дотримання конституційних гарантій та створення умов для всебічного розвитку і функціонування української мови як державної, сприяння опануванню нею населенням Чернігівської області та підвищення престижу використання, посилення її ролі в українському суспільстві як засобу зміцнення державної єдності, захисту національного мовно-культурного та мовно-інформаційного просторів, – розповідає директорка департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОВА Людмила Замай.

З практичної точки зору в рамках програми мають щороку проводити аналіз репертуарів театрів Чернігівської області й навіть стану мережі народознавчих музеїв. На запитання, чи значить це, що раніше таких заходів не проводилося, пані Замай відповідає так:

—Аналіз репертуару театрів та етнографічних кімнат у навчальних закладах до впровадження Програми здійснювався безпосередньо самими установами. У даному випадку Програмою передбачено проведення комплексного аналізу репертуару театрів області та стану мережі українознавчих, народознавчих музеїв та етнографічних кімнат у навчальних закладах Чернігівської області, відповідно, Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації та Управлінням освіти та науки Чернігівської обласної державної адміністрації.

До речі, влітку ми розповідали про поетичний фестиваль «Дотиком душі». Виявляється, він теж пройшов у рамках мовної програми й на нього виділили 108,1 тисячу гривень.

Ще однією суттєвою витратою програми на 2023-й рік стало поповнення бібліотек області кращими зразками (так вказано у програмі, — прим.) сучасної та класичної української літератури. На це цьогоріч виділили 560,6 тисяч гривень:

—Вся передбачена Програмою сума на 2023 рік була виділена, а саме 560 тисяч 600 гривень. Закупівлі вже частково проведені. Щодо авторів – це Валер’ян Підмогильний, Сергій Жадан, Іван Багряний, Василь Стефаник, Роман Іваничук, Панас Мирний, Володимир Винниченко, Микола Куліш, Хорхе Луїс Борхес, Андрій Кокотюха та інші прізвища авторів-письменників, що визначаються обласними бібліотеками. Повністю всі закупівлі планується завершити до кінця поточного року, – зазначає Людмила Замай.

Але, в цілому, програма цього року поки що не дофінансована. Виділити на неї мали 1 мільйон 241 тисячу 500 гривень, але, за словами пані Замай, наразі виділено лише трохи більше половини – 706 тисяч 800.

Студія звукозапису, посада Креміня та телебачення

Як раз про недофінансування: другою, після закупівлі книг, статтею цьогорічних розходів у мовній програмі значиться створення власної студії звукозапису: на неї мали витратити 271 тисячу 900 гривень. Чи створювалося б у Чернігівській області настільки велика кількість україномовних аудіопродуктів, щоб ця студія була постійна «забита» виконавцями – питання, яке наразі залишається без відповіді, адже передбачених грошей на студію не виділили:

—Дійсно, з метою створення власного культурного продукту та успішної промоції читання книг для різних вікових категорій, програмою було передбачено виділення з обласного бюджету у цьому році 271 тисячу 900 гривень на створення студії звукозапису. Наявність такої професійної студії дала б можливість активно створювати україномовний контент власними силами. Проте, враховуючи фінансові можливості обласного бюджету, дані кошти не було виділено, – розповідає пані Замай. –За підтримки Департаменту розроблено пробний варіант аудіювання 19 віршів з воєнної тематики лауреата Шевченківської премії Леоніда Горлача (пан Горлач у 1941-му році народився у Ріпках, а у 2013-му отримав Шевченківську премію, — прим.) на загальний час звучання 15 хвилин. Аудіозапис доступний за посиланням: https://dkult.cg.gov.ua/.

До речі про обговорення програми. У квітні очільник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус у «Фейсбуці» зазначав:

—Програму писали кілька місяців, обговорюючи кожен пункт у широкому колі.

Втім, у коментарях до цього ж допису пан Чаус писав, що пропозицій від громадськості, не залученої до робочої групи, не надходило:

—Програма була на громадському обговоренні. Пропозицій чи зауважень не надходило. Про це було оголошення.

Як зазначав у лютому цього року сайт ОВА, очолювала роботу групу з підготовки проекту заступниця голови області Жанна Шерстюк, а співголовою групи був Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь.

Втім, у Секретаріаті Уповноваженого співголовування пана Креміня заперечували:

—Уповноважений із захисту державної мови не очолює і не входить до робочої групи щодо затвердження «Програми сприяння функціонування української мови як державної у Чернігівській області», – стверджував заступник керівника Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови Сергій Сиротенко.

На засіданні робочої групи був присутній почесний голова обласного товариства «Просвіта» Василь Чепурний, який позитивно оцінює появу такої програми, але має претензії щодо її наповнення:

—Програма побудована, значною мірою, за старими чиновницькими лекалами. Скажімо, упор робиться на виступах артистів у прикордонних районах (програмою передбачена «Організація та проведення відкритого лекторію з мови, літератури, історії, культури в прикордонних районах Чернігівщини», на що цьогоріч мають виділити 35 тисяч гривень, — прим.). Ну, що це неможливо саме зараз — не вина укладачів програми, але вина їх у тому, що форми 70-х років вони намагаються перенести у наш інформатизований час, – підкреслює Василь Чепурний.

На його думку, програма має включати практичні кроки щодо вільного доступу мешканців прикордонних з країнами-окупантами громади Чернігівщини до українського культурного продукту:

—«Просвіта» наполягає на створенні українського інформаційного просторуі, перш за все, у прикордонних районах, де 14 тисяч українців не мають змоги дивитися українське ТБ, слухати українське радіо і читати українські газети. Бо нема покриття. Плюс потрібне відновлення сільської пошти (навіть у Седневі ліквідовано відділення) та радіомовлення на середніх хвилях. Але в програмі записані загальні фрази, – розповідає про пропозиції, які не увійшли до програми, Василь Чепурний. – Тому не студії треба створювати під когось одного, а ставити трансляційні вишки, щоб сигнал добивав не тільки до Грем’яча, Янжулівки і Клюсів (села на прикордонні Чернігівської області, — прим.), але й до Стародуба, Брянська, Мглина і Погара (міста Стародубщини, котрі наразі входять до складу Росії, – прим.), сто років тому окупованих Москвою.

Тут варто додати, що програмою передбачена «підтримка місцевих УКХ (ФМ) та СХ (середні хвилі, — прим.) радіомовників шляхом замовлення українськомовного продукту та соціальної реклами», втім ця частина програми розпочне свою дію лише з 2024-го року, й очікується, що до 2028-го року на неї щороку виділятимуть по 200 тисяч гривень.

Права україномовних в Україні

Хоча, на суб’єктивну думку автора цього тексту (соціологічних досліджень з цього приводу знайти не вдалося), наразі у Чернігові набагато частіше можна почути українську мову, ніж навіть під час російської облоги міста-2022, україномовні чернігівці досі зустрічаються з дискримінацією.

Згідно Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» публічно розміщена інформація (зокрема, вивіски на крамницях чи установах) мають бути виконані українською мовою. Також обслуговування клієнтів, за умовчанням, повинно відбуватися українською мовою. На інші мови продавець (або надавач послуг) може перейти лише на прохання клієнта.

Тобто, якщо у крамниці до вас звернулися: «Здравствуйте. Пакет нужен?», замість: «Добрий день. Пакет потрібний?» – це вже порушення: Тільки якщо на привітання продавця: «Добрий день. Оплата карткою чи готівкою?», – він у відповідь чує: «Nem értem az ukrán nyelvet. Tudsz magyarul beszélni?»(«Я не розумію українську. Ви можете розмовляти угорською?», – прим.), – продавець (якщо, звісно, він володіє цією мовою та має таке бажання) може перейти на ту мову, яка зручна для клієнта.

Але на ділі все не так ідилістично. Нещодавно широкого розголосу у соцмережах набула історія Жанни Гончарук щодо мовного конфлікту, що стався між нею та працівниками магазину «Седам» на вулиці Козацькій у Чернігові.

—В цей магазинприйшла зранку, там було лише 3 відвідувача, разом зі мною. Я схопила хлібину та пакет зі сметаною, бо поспішала на вокзал зустріти чоловіка. На касі стояв чоловік з касиркою та очікували на проведення транзакції. Я привіталася (це звичка) і спитала: «Чи давно чекаєте?», – бо була 10-20, а на 11.00 вже треба було зустрічати чоловіка. Ось тут все і почалося. Касирка грубо і російською відповіла щось типу: «Сколько нужно, столько и будет и вообще, если что-то не подходит – вон отсюда». А чоловік, що також нервував, і каже, мовляв: «Можна через другу касу провести? Бо стільки часу вже змарновано». Відповідь мене просто неприємно вразила. Я сказала, щозалишаю продукти на стрічці і вийшла. Поряд у ларьку купила сметану і хліб. І вирішила, що хочу зауважити касирці, що не повинні так люди спілкуватися грубо. Десь о 10-30, я знов зайшла у «Седам» і сказала продавчині, що хочу вибаченняза грубість і мову, і що мене вражає, що після таких бомбардувань їй приємно спілкуватися російською, тим більше, на роботі. Чесно – хотілося просто слів її (мається на увазі, словесне вибачення, – прим.), і на цьому конфлікт було б вичерпано. Але мені дуже грубо надано відповіли: «На каком хочу, на таком и говорю». На моє прохання покликати адміністратора було показано на порожню залу: «Ищите его сами». Зайшовши до зали та шукаючи, я вигукнула: «Агов, де є адміністратор?» На це і вона (продавчиня, — прим.), і охоронець почали непристойно глузувати з мене щодо «сельской мови» і слова «агов»… При повторному проханні покликати-таки керівництво, було показано жест непристойності – середній палець і тицьнуто в телефони на стенді. Охоронець просто реготав з мене. Адміністратор підійшла – грубо крикнула на касирку: «Давай, вибачайся», — але тепер я сказала, що вибачення недостатньо, і я хочу, щоб її якось покарали. Бо не можна глузувати з мови та покупців. І кажу: «Вас же так бомбили. Невже не хочеться змінитися, хоча б у спілкуванні?». Після цих слів адміністраторка відповіла, що окупант тут я, і мене ніхто не обслуговуватиме. Охоронець реготав постійно. Касирка вже у відкриту посилала мене, – згадує події того дня Жанна Гончарук.

На жаль, в подібних історіях захистити права україномовних обласна мовна програма не допоможе:

—Програма не передбачає вирішення такого роду проблем, – визнає Людмила Замай. – У разі порушення мовного законодавства письмову скаргу людина може подати або надіслати поштою за адресою: 01001, м. Київ, провулок Музейний 12, Уповноваженому із захисту державної мови або шляхом заповнення електронної форми на офіційному сайті Уповноваженого із захисту державної мови.

У день події Жанна Гончарук викликала до магазину поліцію, яка зафіксувала факт порушення. Пізніше жінка написала й скаргу до Уповноваженого із захисту мови. На якому етапі наразі у поліції розгляд її справи пані Жанна не знає.

—Розголос, з висновками для продавців,та контролем «таємних» покупців, – розповідає про те, яким вона бачить вирішення цього конфлікту Жанна Гончарук. – Наразі звільнення не на часі, бо, я так розумію, є проблеми з роботою у Чернігові.

Ми намагалися отримати коментар мережи «Седам» з приводу цього конфлікту. Однак за телефоном, вказаним на сайті «Седаму», коментар надати нам не змогли й порадили звернутися за допомогою електронної пошти. Ми відправили питання на надану електронну адресу, втім, на момент написання цього матеріалу відповіді не отримали. Ми готові надати позицію «Седаму» з приводу конфлікту, що виник, у разі надходження такої позиції.

Ознайомитися з мовною програмою можна на сайті Чернігівської ОВА за посиланням.

А ваші роздуми щодо того яким чином варто популяризувати українську мову у Чернігові, просимо вас писати у коментарях.

Сєргєй Карась

Чернігівська медіа група