Содержимое
[ad_1]
Півтора року тому на простори найбільш масштабного відеосервісу в інтернеті – Youtube – вийшов перший ролик кулінарного блога «Корсар-шоу». Від початку він задумувався не як суто кухарський (про це трохи далі), але нині міцно асоціюється саме з цікавими рецептами і головними героями – чернігівцями Олегом Морозом та Денисом Домоцьким.
Перший – директор ринку «Нива» і колишній депутат міської ради, а другий – педагог, колишній учитель і заступник директора школи № 27, а нині – помічник ректора університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Разом вони створили свій канал, для якого вже записали більше ніж 120 відео, третина з яких має понад 1000 переглядів, а найбільш популярні відеорецепти – більше ніж 7 тисяч. Буквально напередодні нашої розмови «Корсар-шоу» зібрало першу 1000 постійних глядачів – тих, хто побажав отримувати нагадування після появи кожного нового сюжету.
На початку січня ми поспілкувалися з Олегом Морозом, якого активно протягом інтерв’ю підтримував і доповнював Денис Домоцький. Точно як у їхньому кулінарному блозі.
«Люблю чистить чеснок и разбирать селедку»
– Це у вас що за списки? (Питаємо, побачивши, як перед розмовою Олег Мороз перегортає роздруковані сторінки з позначками.)
– Наши видео. Зеленым – те, что уже вышли на канале. Остальные – снятые, но еще не опубликованные и те, что в планах для съемки.
– Тобто у вас тут плани, розклади і графіки. Вже настав час заробляти на своєму каналі?
– Мы живем в свое удовольствие, снимаем в первую очередь для друзей. Это не способ заработать, а стиль жизни скорее.
– Але такий ґрунтовний підхід натякає, що бажання таке є?
Д. Д. – Було би непогано. Але поки що це швидше для себе. Олег Володимирович любить готувати, отримує від цього задоволення. Я, якщо чесно, ненавиджу готувати. Навіть більше, ніж математику. А він, це можна побачити на наших відео, навіть коли оселедця розбирає – очі горять.
– Люблю чистить чеснок и разбирать селедку. (Сміється.)
– І різати цибулю?
– Да!
– З чого все починалося?
Д. Д. – Хотіли якісне щось знайти на ютуб. І не знайшли. Вирішили зробити самі… Якось ми їхали відпочивати на плот і я взяв із собою фотоапарат. Це був 2014 рік. Просто зняв відео, як готували. Олегу Володимировичу сподобалося. Але на тому все. Минуло 5 років, і він каже: «Денис, ми ж можемо бути кулінарними блогерами». – «Звісно, можемо». Зняли борщ, раків, і потім знов пауза – рік нічого не знімали. І вже наступного року Олег Володимирович каже: «Є ідеї, давай робити серйозно».
– Сначала снимали на плоту, а потом, когда сезон закончился, переехали на кухню. И так пошло-поехало. Летом был год… Сегодня какое число? Десятое? Сегодня как раз полтора года. Первое видео мы сняли как раз 10 июня 2020 года – итальянский суп.
Сначала делали по возможности: когда собралися, тогда и сняли. А сейчас – графики. По пятницам одно видео, по вторникам – следующее и так далее. Летом переходим на одно видео. На плоту много не снимешь.
– А якщо глибше копнути? Звідки така пристрасть до кулінарії?
– Мне, наверное, от мамы передалось. Мама работала поваром всю жизнь. А я любил и люблю готовить. С детства. Сначала ничего сложного: яичницу пожарить, картошку сварить. У меня был период, начиная класса с 5-го, когда родители поздно приходили с работы. И у меня были обязанности – забрать сестру из садика, начистить и сварить картошку на ужин, сделать пюрешку. Родители приходили в 8–9 вечера. Сестра должна была уже поесть, и они после работы тоже.
Так что дома для себя я готовил давно, а первый раз что-то серьезное – уже во взрослом возрасте. Мы с друзьями были на плоту. Еще не на моем, на более простом – на бутылках, бочках. Впервые для компании на плоту приготовил плов. Всем понравилось. С этого и началось.
«Утка нам попалась спортивная, мускулистая»
– Існує два протилежних варіанти стереотипів. Перший – про те, що найкращі кухарі – чоловіки. Другий – коли чоловік уміє посмажити яєчню, це вже чудово. Де правда?
– И то и то может быть правдой. Если у тебя получается готовить, ты получаешь удовольствие от процесса и результата. А если не получается, не получаешь удовольствия и ненавидишь все это.
Д. Д. – Можливо, чоловіки – найкращі кухарі, якщо говорити про якісь заклади, але ми з дитинства звикли, що найсмачніша їжа – у мами.
– Точно. Все по вкусам равняются на свое детство – на то, как готовила мама. Всем нравится то, что готовила мама в детстве.
– Є такий рецепт, якому вас навчила мама, і ви тепер готуєте за тим самим рецептом для рідних, друзів?
– Да. Мои любимые жареные пирожки с картошкой и «Мушкетеры», или, как мы его называли, «Праздник на столе». Это разновидность мяса по-французски – с картошкой и брынзой. Кстати, оба этих блюда есть на нашем канале.
Если говорить о тех блюдах, которые готовлю на плоту, – то это кубанский борщ. Его знают все друзья и всегда ждут, когда приезжают. Он без мяса, но с грибами, фасолью. Получается настолько вкусно, что никто даже не замечает, что борщ – без мяса.
Д. Д. – А ще нова фішка на плоту – страви в афганському казані. Хто коштував – у захваті. Олег Володимирович кладе туди різні кістки і цілу картоплю нечищену. Вона потім, коли її розламуєш, ніби там усередині пюре.
– А кости с хвостов пальцами можно раздавить легко. Это как скороварка. В горах вода кипит при 75 градусах, и мясо так приготовить вкусно не получится, поэтому афганцы такой казан и придумали. Рецепты могут быть любыми, и можно ставить на костер, на газ, в печь…
– Усі ваші рецепти – звідки вони? Родинні, авторські імпровізації чи десь підгледіли?
– По-разному. Многие рецепты я увидел где-то. Обычно я записываю рецепт, который где-то услышал, и потом решаем, когда его лучше приготовить и снять. И скажу честно, многое готовили для видео в первый раз. В основном не пробуем перед этим, а снимаем «с колес». И еще не было такого, чтобы не получалось.
Вот дома откопал тажин – это такая марокканская посуда. Лет 5 назад его забросил, а теперь найдем для него рецепты.
– Жодного невдалого рецепта за півтора року? Чи все ж було щось, що вам особисто не сподобалося?
– Было один раз. С уткой. Там история такая. Мне ее привезли, я бросил в морозилку и забыл. Она пролежала год. Вытащили приготовили – а она сухая и плохо жуется. К тому же это была не магазинная утка, выращенная на комбикорме, а домашняя – мускулистая и спортивная. (Посміхається.)
Но в любом случае мы публикуем все видео. Даже если кому-то из нас не очень понравилось – людям, которые нас смотрят, может этот рецепт зайти. Это дело вкуса. Я многих знаю, кто готовит по нашим рецептам.
Д. Д. – Качка дійсно вийшла жорсткою, але смачною. А от ми буквально вчора готували «Том Ям» (суп, який називають національною стравою Лаосу і Таїланду. – Прим. ред.) – мені не зайшло.
– А я люблю. Ты посмотри на бюджет. (Простягає чек Денису.) 700 гривен на все ингредиенты пошло. Дети пришли и сказали: в Киеве тарелка «Том Ям»в ресторанах стоит 500 гривен.
Д. Д. – Воно того не варте, коротше…
– Були у вашій кулінарній кар’єрі страви, на які витратили багато часу, коштів – і пересвідчилися, що вони не варті цих ресурсів?
– Мы никогда не считали, стоит или нет блюдо потраченных денег. Тот же «Том Ям»: мы его готовили в том варианте, как делают в Таиланде, а не в наших ресторанах. Нашли и заказали все оригинальные ингредиенты (бере чек і читає вголос): галангал свежемороженый, листья лайма свежемороженые, лемонграсс свежемороженый.
По времени – никогда не было такого. Нет таких блюд, чтобы целый день у плиты стоять. Единственное – с тестом у меня не очень – покупаем готовое.
– Ми все про готування і готування. А яка фірмова страва авторів «Корсар-шоу» «для поїсти»?
– Очень люблю жареную картошку.
– За якимось секретним рецептом?
– Нет. Просто на сале, с лучком…
Д. Д. – А я люблю картопляне пюре зі смаженим м’ясом. Будь-яким.
– Денис у нас фанат стейков и очень страдал, когда мы летом на плоту готовили кучу блюд без мяса. Лето – время овощей.
Д. Д. – За все літо був один раз кролик і один раз – курка. Бідне якесь літо було. Ми були максимально близькі до того, щоб запустити канал для вегетаріанців. (Посміхається.)
Кулинарный шедевр из… мивины
– Де ви найчастіше купуєте продукти для зйомок?
– На рынке покупаем в основном. Там знают, что мы готовим, ведем канал. Многие следят за ним. И я знаю, что Маша торгует мясом, Валя – овощами. Чего нет на рынке – заказываем в интернете.
Закупаемся обычно два раза в месяц. Я составляю список продуктов, которые нужны, заезжаем, берем и готовим за день 5–6 блюд.
– Шанувальники вашого каналу не пропонують знижку, як директору ринку?
– Нет. Всё на рабочих отношениях. Да, нас знают, но мы никогда не просим скидок. Это ведь заработок людей.
– А за рекламу на каналі? Ви нам – знижку, а ми розкажемо, у кого купувати м’ясо і овочі…
– Мы никого не рекламируем. Нас ведь много людей не из Чернигова смотрят. Много вообще за границей. Не стоит вопрос рекламы.
– Є якась страва, можливо екзотична, яку би ви хотіли приготувати для блога?
– Давно хотел как раз приготовить и снять «Том Ям», но вот тепер это сделали. Новой такой цели нет. Мы вообще-то уже на часть февраля наснимали. Сейчас смотрим, что бы еще интересное запланировать. Одна из идей – мивина «на максималках». Хочется показать, как из нее приготовить хороше блюдо.
– А це можливо?
– Конечно. Мы уже делали один раз в сковородке – все могут посмотреть на нашем канале. Вышло вкусно.
Экзотика у нас, кстати, была уже. Заказали свежемороженую акулу и готовили из нее уху и стейки.
Д. Д. – Акула, до речі, була так собі…
– Я не ждал многого, потому что уже пробовал раньше и не впечатлился. У нее особенность такая, что чувствуется сильный запах аммиака, и ее нужно очень сильно вымачивать, чтобы его убрать. Первый раз я даже не мог есть.
Д. Д. – Якщо говорити про мету – хотілося би влітку дещо розбавити меню.
– М’ясними стравами?
Д. Д. – Це точно, але я про інше. Акула мені не дуже сподобалася, а формат відео, розбавлений життям і подорожами, – навпаки. Хочеться, щоб раз на тиждень був рецепт, а другий раз – про те, як ми подорожуємо, про природу. Власне, ідея спочатку і була, щоб відрізнятися від усіх фуд-блогерів, які часто знімають і взагалі нічого не коментують. Ми і назвали це «Корсар-шоу», щоб говорити про життя на плоту, про усю «двіжуху». Але часу вільного якось минулого літа було небагато.
– Ориентировались на рыбалку, на то, как проснулись, что приготовили покушать… Но постепенно сместились в кулинарию.
– Ваш плот – це хобі чи бізнес?
– Мы очень любим путешествовать. На плоту несколько раз из Новгорода-Северского до Чернигова по Десне спускались. Места между Радичевым и Деснянским – это просто фантастика. Мое любимое место – Пузырева гора (можливо, найкращий оглядовий майданчик на Десну. – Прим. ред.).
Это хобби. Мы сдаем плот туристам только иногда и только для того, чтобы капитану зарплата была. Это больше для нас и для наших друзей.
Обычно собираем его в 20-х числах мая, потому что только с 21-го можно спускать на воду. У меня день рождения 25-го. На плоту обычно и празднуем. А разбираем 7 сентября, после дня рождения друга. Так что сезон сам нарисовался.
«В ресторанах я не был уже года три»
– Ви підпускаєте когось до кухні чи це виключно ваші володіння?
– У нас демократия. И жена, и я готовим. В тишине мне не обязательно быть, это не мешает. Это я могу жене мешать потом, когда она кухню отмывает. (Посміхається.) Вообще-то я стараюсь ничего не оставлять после схемок. Иначе жена возненавидит эти все наши видео.
Д. Д. – Підтверджую. Олег Володимирович навіть у процесі зйомок переривається і миє дошку чи інше щось. Бо засохне – потім не віддереш.
– Є страви, які від вас вимагає приготувати внучка?
– У нее любимое – макароны с сыром и пюрешка. И всё это ей готовит бабушка.
– Готувати можна навчитися чи це талант і спадковість? Це мистецтво чи ремесло?
– Ремесло. Каждый может научиться. Даже Денис научился. (Посміхається.)
Д. Д. – Навчитися можна, але треба, щоб до цього лежала душа. Ось мені 2 січня захотілося супу харчо. Я ніколи не готував цю страву, але захотілося – зробив. І мені сподобалося. Правда, дружина сказала більше ніколи не готувати цю фігню, але ж я можу адекватно оцінити, смачно вийшло чи ні. Вважаю, мені вдалося. Просто він гострий – може дружині саме тому не сподобалося.
І плов навчився готувати, і мої улюблені ребра. Якщо я дуже хочу – зроблю дуже смачно. А якщо вдома скажуть на завтра щось приготувати, щоб було що поїсти, таке і вийде. Але загалом, готувати – не моя тема.
– У нас на канале так и написано: Олег готовит, а Денис говорит.
Д. Д. – І знімає пробу. Ну а як? Мені не важко. Я люблю їсти. Весь процес подобається: зйомки, дегустація, монтаж, читання відгуків. Шкода, що їх поки не так багато, як хотілося би, але нарешті 1000 підписників взяли. Це приємно. Ми довго до цього йшли.
Олег Володимирович вимагає бути професіоналом. Я можу десь раздолбайства додати, а він тримає: тут так знімай, тут світло ось так, тут звук ось так…
– Яку страву неможливо зіпсувати, навіть якщо не вмієте готувати?
– Яичницу. Начинать учиться готовить стоит именно с яичницы.
– Ваші відео ви знімаєте або на плоту, або на власній кухні. Потрібні для цього якісь спеціальні прибори і каструлі за 5 тисяч гривень?
– Мы используем обычную посуду домашнюю, в которой я каждый день готовлю. Никаких специальных эксклюзивных вещей нет.
– У вас ще було власне виробництво ковбас і різних м’ясопродуктів…
– Это для себя и больше как эксперимент. Там нужна температура 8–12 градусов и влажность 75 %. Климат-комнаты нет, поэтому я делал это на балконе. Но не прижилось. В том числе и из-за запаха. Было очень вкусно, но в этом сезоне не делали.
– Як ви ставитеся до ресторанної їжі і чи можете відзначити якісь місцеві заклади? Є улюблені місця та чи не було бажання відкрити власну точку?
– Я больше люблю провести время в домашней обстановке, на природе, на даче. Ресторанный формат отдыха – не мое. Последний раз был в ресторане где-то года три назад, так что не знаю, кого похвалить. Частенько захожу только в «Хинкальню». Но приехал, забрал хачапури по-аджарски и уехал.
А чтобы заниматься рестораном – это совсем другое отношение должно быть. Надо постоянно этим заниматься и только этим. Так что нет.
Бліц для Олега Мороза
– Яку найдорожчу річ купили протягом року?
– Ничего такого: планшет с телефоном.
– Подорож куди найбільше запам’яталася?
– Моя любимая страна – Шри Ланка. Мне очень там нравится. Это одна из немногих стран, где на тебя смотрят не как на кошелек. Если белый человек – смотрят как на бога. А если такой большой, как я, – все хотят дотронуться на счастье.
– Цитата чи афоризм, яким користуєтеся по житті?
– Там, где жадность, там и бедность.
– Хобі, на яке можете пожертвувати значну частину сімейного бюджету і часу?
– Водный туризм.
– Подобається більше готувати чи їсти?
–Готовить.
– Коти чи собаки?
– Собаки. Коты были, но собаки мне больше нравятся.
– Чай чи кава?
– Чай. Люблю простой цейлонский черный чай.
–Художня література чи навчальна?
– Научно-популярная.
– Фільм, який готові переглядати щороку?
– Такого чтобы «ах!» – нет. Я смотрю всё подряд, очень люблю фильмы, сериалы. А телевизор с новостями вообще не смотрю.
– Будинок Вашої мрії: де він і який?
– На берегу Десны – рядом с Пузыревой горой.
[ad_2]
Источник: 0462.ua